Цього року один з найбільш авторитетних ВУЗів приватної форми власності Західної України відзначає свій невеличкий ювілей. Волинському інституту економіки та менеджменту виповниться 15 років. Саме про це й піде мова з ректором цього навчального закладу доктором технічних наук Артуром Горбовим. Символічно, що наша зустріч відбулася в перші дні цього навчального року, який стане для ВІЕМу ювілейним.
- Артур Юліанович, інститут зустрічає 15-річчя, на час його заснування поняття менеджмент, маркетинг, тільки входили до нашого життя. Як Ви вважаєте, завдання які ставилися на початку діяльності інституту досягнуті?
- Звісно, так. Адже на початку створення інституту це був центр перепідготовки військових. ВУЗ пройшов цікавий та складний шлях становлення. Я був знайомий з першим ректором інституту, іще тоді мені було запропоновано роботу в інституті, але я не погодився у зв’язку з науковою діяльністю. За час існування інституту він дуже потужно набирав оберти, підібрався талановитий колектив викладачів. Це люди, які дійсно мають досвід наукової та педагогічної роботи і вміють передати свої знання студентам. Тому наші студенти є затребуваними на ринку праці. Великі компанії та фірми укладають з нами договори з підготовки спеціалістів з потрібної їм галузі, роботодавці погоджуються оплатити студентам навчання, та отримати справжніх фахівців. Це багато про що говорить. Це довіра та впевненість. До речі, в рейтингу ВНЗ України по Волинський області наш інститут займає третє місце, а серед приватних – перше.
- Ви стали ректором ВІЕМу не так давно, у березні. Ви прийшли до інституту зі своєю командою, чи очолили колектив який тут вже був? Як Вас прийняли?
- Я прийшов у вже сформований професійний колектив. Ми, знайшли спільну мову, поставили перед собою мету, разом визначили кращі шляхи розвитку нашого навчального закладу. Колектив хороший, прекрасні люди, фахівці. Звичайно, як і у кожному колективі, є проблеми, але ми їх вирішуємо. Я не прихильник авторитарних методів управління, а навпаки, демократичних. Тому в нашому колективі люди мають змогу вільно висловлювати свої думки, радитись та спільно приходити до кращого результату. З березня місяця ми дуже інтенсивно попрацювали, щодо цьогорічної вступної кампанії набору абітурієнтів 2008-2009 рр., і отримали позитивні результатами. Люди нам повірили, і тому в цьому році ми набрали значно більше студентів, ніж у попередні роки.
Щодо Ваших випускників, наскільки активно Ви з ними спілкуєтеся? Можливо хтось залишився викладати? Чи є серед них успішні відомі люди?
Так, звичайно зв’язок є. Навіть сьогодні у День знань, завітало багато наших випускників. Дуже позитивно, що вони прийшли поспілкуватися з викладачами, колективом інституту, зі студентами. Серед наших випускників є багато тих хто досяг не аби яких результатів і в бізнесі, і в науці. Деякі випускники зараз працюють над дисертаційними роботами та паралельно викладають. Аспірантуру ми ще не відкрили, але це в найближчих наших планах. Першочергове завдання для нас - відкрити Вчену Раду, яка мала б пропонувати присвоєння вчених звань.
- А що Вас пов’язує з нашим містом, чому Ви обрали роботу у Луцьку, адже Ви львів’янин?
- Луцьк для мене не є новим містом. Тут я вперше з’явився у 1993 році, коли вступив до аспірантури. Потім ще кілька років працював в університеті, займався науковою діяльністю разом з моїм науковим керівником. Ми дуже тісно співпрацювали. В місті я бував декілька днів на місяць, мене тут багато хто знає. Адже тематика досліджень була дуже широка, тому доводилось співпрацювати з багатьма людьми. Більше 10 років я працював на керівній посаді у приватному навчальному закладі у Львові. Після захисту докторської дисертації, мені запропонували очолити навчальний заклад недержавної форми власності тут, у Луцьку. Пропозиція була така: «Чи не хотів би я очолити навчальний заклад аналогічної форми власності?» Переговори велися довго, я погодився, і зараз не шкодую про це. Роботи багато, робота цікава, цікаві люди.
- Розкажіть будь-ласка про свій професійний досвід, де Ви навчалися, працювали?
- В мене кілька освіт. Перша освіта технічна, інженер-механік, яку я здобув у Львівському університеті. Потім, у тому ж університеті, паралельно здобув економічну освіту, за спеціальністю «економіка підприємництва». Працював на заводі за розподілом, був начальником зміни, цеху. Потім поступив у Луцьку в аспірантуру технічного університету, почав викладати. Захистився, і був рекомендований у докторантуру Київського університету. Працював два роки у Боннському університеті (Німеччина) на посаді професора та виконував дослідну частину роботи. Через деякий час повернувся до Києва, закінчив навчання у докторантурі та захистився. Займав посаду керівника Центру розвитку фондового ринку у Львові. Після чого отримав пропозицію з Луцька.
- Ви переїхали до Луцька?
- Можна сказати що так. Я вже не знаю де я мешкаю, у Львові чи у Луцьку...
- Починається новий навчальний рік. Як Ви самі підготувалися до нового навчального року? Вдалося відпочити?
- Нажаль в цьому році я не відпочивав, це мені не вдалося (сміється). І це вже мені сьомий рік не вдається. Про відпочинок мене питати марно. Я нібито взяв відпустку, але займався своїми науковими проблемами. Зміна роду діяльності це також відпочинок. Про мене кажуть, що я не вмію відпочивати, я з цим погоджуюсь. Сподіваюсь, коли почнеться навчальний процес в інституті, я піду у нормальну відпустку.
- Чи входе до сфери Ваших інтересів громадське життя? Чи брали Ви участь у діяльності будь-яких партій чи громадських організацій?
- Колись брав участь, але розчарувався. В моєму житі був комсомол, інші об’єднання. За часів Радянського Союзу я розчарувався в ідеалах. За наших часів, я зрозумів, що у житті, нажаль, більш всього вирішують гроші, а це не завжди чесно та справедливо. Взагалі, мені подобається суспільна діяльність, якби вона була приведена до нормальних справедливих суспільних ідеалів.
Юлія БОНДАРЕНКО з Луцьку спеціально для „Під прицілом”