В наш час точаться запеклі суперечки про те, куди Україні йти, з ким іти й навіщо. Зазвичай нам пропонують два варіанти: або вливатись у наддержавні структури, де лідирує Росія, або в так звані євроатлантичні, де першу роль відіграють США та ЄС.

Насправді для нас шкідливо входити і туди, й cюди. Наприклад, вхід у структури, ініційовані Росією, може обернутися для нас втратою перших позицій у багатьох сферах економіки, оскільки відсутність економічних бар'єрів по відношенню до Росії ставить наші економічні суб'єкти під загрозу поглинання зі сторони багатшого східного сусіда.

Що стосується різних утворень, де першу роль грають США та ЄС, то для нас теж шкідливо туди вливатись. Стаючи членом подібних структур, ми автоматично повинні підлаштовувати своє законодавство до їхніх вимог. А вимоги їхнього законодавства такі, що зачіпають сферу духовності та моралі і несуть чужі, ворожі для нас цінності лібералізму та капіталізму, які за своєю суттю є суцільним запереченням традиційної моралі, нашого укладу життя тощо.

Наприклад, європейське законодавство, зокрема «Соціальна хартія ЄС», декларує широкі права для різного роду збочень, зокрема гомосексуалізму. Прикладом цього став нещодавній візит Папи Римського Бенедикта XVI в Німеччину, де його пікетували за те, що він вважає гомосексуалізм та аборти гріхом. Те саме стосується і законодавства США, де легалізовані одностатеві шлюби, гей-паради.

В економічній сфері від вступу в ЄС ми теж програємо. Вимоги Євросоюзу полягають у скороченні дотацій для сільського господарства та зменшення квот на продаж сільгосппродукції. За це вже поплатилися багато фермерів Центральної та Східної Європи. Крім того, вступивши в такі наддержавні організації, ми закриваємо для себе перспективу геополітичного регіонального лідерства.

Україні потрібно самій відчути себе і усвідомити в статусі нового геополітичного центру тяжіння. Зараз, у час, коли в світі зростає невдоволення США, Ізраїлем та Росією, потрібно більш тісно контактувати з арабським світом, Іраном, країнами Азійсько-Тихоокеанського регіону, Африки, Латинської Америки, Індією. Ці країни тією чи іншою мірою невдоволені політикою США та Ізраїлю і їхніми претензіями на світове лідерство. Також вони не поділяють ліберальних переконань, а сповідують традиціоналістичні цінності. Ці близькі нам цінності можуть стати добрим фундаментом для утворення різноманітних об'єднань, де ініціатором буде Україна.

Також не слід забувати про балканські країни, країни Чорноморського регіону, Балтії та Білорусь. Тут слід пригадати про концепцію Балто-Чорноморської осі, для створення якої Україні треба зробити перші кроки. Зближенню сприятиме наявність транспортних коридорів, що проходять нашими територіями, близькість кордонів, невдоволення Росією зі сторони Білорусі та Прибалтики, а також невдоволення прибалтійських країн другорядною роллю, яка їм відведена в ЄС.

Добрим прикладом кооперації між нами та Білоруссю став транзит нашою територією венесуельської нафти в Білорусь. Країнам Азійсько-Тихоокеанського регіону та арабському світу особливу вагу слід приділяти тому, що вони є традиційними покупцями нашої промислової продукції та зброї і не ставлять перед нами надто високих вимог щодо якості, на відміну від західних країн.

Особливої актуальності потребує необхідність співпраці з країнами Перської затоки щодо обміну скрапленого газу на вироблені в Україні міндобрива. Це дало б змогу зменшити нашу залежність від Росії щодо природного газу. Але для цього необхідно побудувати термінал для скрапленого газу.

Окрім того, для нас важливо здійснити дедоларизацію економіки, укладати контракти та міждержавні економічні угоди у валютах країн-учасниць, що дало б змогу розширити роль гривні в міжнародних розрахунках.

Під час економічної співпраці з іншими державами треба будувати відносини так, щоб розвивати проекти, які будуть захищені від спекулятивних біржових коливань у сфері фіктивного капіталу.

Україні необхідно розвивати чисте сільське господарство і позиціонувати себе в світі як країна, що виробляє сільськогосподарську продукцію, вирощену без ГМО та на природних добривах.

Ми зобов'язані запропонувати світові нову цивілізаційну концепцію, засновану на цінностях, протилежних сучасному постмодерному суспільству. Зараз відбувається глибока системна криза західних цінностей лібералізму, капіталізму та суспільства споживання. Однополярна модель світу, де переважали США, зазнала краху. Формуються нові центри сили, тож Україна має чудовий шанс стати одним із таких регіональних центрів.

Маючи такий великий транзитний потенціал та спільні традиційні цінності з багатьма країнами, ми повинні стати і станемо новим геополітичним центром тяжіння. Але для цього маємо відчути себе суб'єктом, а не об'єктом світової політики, та позбутися комплексу меншовартості перед ЄС, США та Росією. А щоб це сталося, необхідно, щоб до влади в Україні прийшли сили, які сповідують традиційні цінності та принципи національної і соціальної справедливості.

Димитріан Давидовський