Усі 20 рокі незалежності населення України перебуває у стані деморалізації та дестабілізації. Про це свідчать дані Інституту соціології НАН України.

Так, у 1992 році почуття розгубленості в атмосфері беззахисності, зневаги законодавчими і правовими нормами відчували 80% населення. У 2010-му цей показник (індекс деморалізованості) дещо знизився, але все одно залишився надзвичайно високим — 67% населення продовжують жити з відчуттям розгубленості і власної беззахисності.

Як захисний механізм проти безправ’я в українців все більше розвивається цинізм. Це відображає так званий «індекс цинізму» — зневажливе ставлення людей до держави, нації, загальноприйнятих цінностей і до оточуючих.

Якщо в 1992 році цей показник перебував на рівні 8,8 бали з максимальних 14, то в 2000 і 2001 роки він досяг піку (10 балів) і згодом знизився несуттєво (до 9,6 бала в 2010 році).

У той же час, «індекс тривожності» в суспільстві, переживши серйозний сплеск (50,7) в 1998 році, в 2010-му повернувся на рівень 1992 року (45,5 бала), підтверджуючи хоч і не драматичну, але все ж підвищену напруженість у країні.

Варто зазначити, що за два минулі десятиліття українці встигли звикнути до матеріальних та соціальних негараздів.

Так, за даними Інституту соціології, якщо в 1998 більшість (60%) громадян вважали, що «терпіти наше важке становище вже неможливо», то в 2011 році те ж більшість (53%) висловлювало думку, що «жити важко, але можна терпіти».

Проте надій на краще в українців стає все менше: у 1994 році 52% населення сподівалося на поступові зміни на краще, в той час, як в 2011-му таких оптимістів залишилося лише 39%. Нинішні ж часи більшість громадян визначає як час злодіїв, шахраїв (48%), політиканів (44%) і жебраків (40%).