Василь Байцим: Грицюк виключив мене з «Батьківщини»

На  сайті Волинської обласної ради 25 січня 2012 року відбулась веб-конференція з депутатом обласної ради від міста Ковель Василем Байцимом. Пропонуємо вашій увазі зміст розмови. 

Грицюк виключив мене з ВО "Батьківщина" рік тому на обласному бюро. Після того, як я виграв мажоритарку по 36 виборчому окрузі в місті Ковелі, перемігши  багатьох достойних та заслужених людей -- ковельчан. Після того і зараз я, маючи такий кредит довіри від Ковельчан, дуже серйозно ставлюся до вирішення тих проблем, які є в цьому місті. Це і в Ковельському просмислово-економічному коледжі, і в Ковельській ДЮСШ, і в "Спорті для всіх", і в ковельській тюрмі, і в школі №5 та інших навчальних закладах, в оздоровчому таборі "Ерудит" і т.д. Вирішувати конктретні проблеми з матеріальною допомогою жителів Ковеля, проблем ЖКГ, працевлаштування, залучення інвестицій в це місто, у галузь машинобудування, транспорту та туризм. Була проблема приватизації гуртожитку по вул. Незалежності разом з мешканцями. Кого цікавить моя партійна приналежність, якщо дітям капає на голову, приватизують та перепродуються гуртожитки з людьми, людей викидають на вулиці, ветеран війни до цього часу не отримав квартири, єдиний у місті басейн де тренують понад тисячу дітей в аварійному стані...а Ковельська міська лікарня не має власного автономного електроживлення...

Вже цього року мені поставив завдання директор "КДЮСШ" ім. Кондратовича та батьківський комітет! Завдання, яке поставили ковельчани: вирішення проблеми виділення коштів з обласного бюджету на завершення реконструкції басейну комунального закладу ДЮСШ ім. Є.Кондратовича, а також проблеми забезпечення автономного живленння ковельської міської лікарні. І голова ОДА - ковельчанин Борис Клімчук, і Володимир Войтович запевнили мене в тому, що ці проблеми будуть вирішені в цьому році. І 2012 рік - буде роком Ковеля. За що я їм дуже вдячний. А питання моєї партійності чи безпартністі (посміхається)... я був в одній партії... понад 10 років -- у ВО "Батьківщина"...мене використали та виключили з партії... Зараз для мене актуальніші ті проблеми, про які мені говорять виборці і ті завдання, які вони мені ставлять..., тому працюю і трачу свій час та енергію на вирішення саме цих проблем, проблем простих ковельчан, яких, я думаю, мало цікавить питання моєї партійної приналежності.

 1. Він їх не виграв. Я про це йому тоді казав і зараз Вам кажу. Маючи підтримку лучаними БЮТ понад 80% . Це потрібно умудритися, щоб програти вибори. До речі, на скільки мені відомо, Юлія Володимирівна, попереджала Анатолія Петровича про те, що він сильно ризикує, але тоді А.П. казав, що розуміє, яка відповідальність на нього лягає і якщо він програє ці вибори в Луцьку, то піде з посади лідера партії.

 2. 11 членів бюро мене виключили з партії рік тому. Звісно, я хотів звертатися. Однак, після того, як я зрозумів, кому я там потрібен, і що керівництво партії в області не поміняється (в Києві було зовсім не до  цього, а на місцях соратники А.П. боялися сказати правду у вічі своєму лідеру). А мене Микола Ярославович Романюк так пригрузив роботою в Луцьку, що для мене 2011 рік минув як два дні. Зараз маю інші пропозиції: увійти до керівництва іншої політичної сили, яку можливо, з часом і очолю. Однак, на сьогодні, роботи багато в Луцьку, тому до активної політики в мене немає ні часу, ні бажання повертатися.

3. Майже з усіма депутатати ВРУ від БЮТ -- з Олійником, з С. Шевчуком, з М.Потапчуком, з Є.Кирильчуком до останнього часу, поки ми спілкували, з Сергієм Власенком, який був закріплений за Ковелем, зі всіма депутатами облради. До речі, вже у фракцію БЮТ мене прийняли одноголосно після того, як я вступив до групи Клімчука, хоч Грицюк і виключив з партії на обласному бюро. Тай з майже усіма засновниками партії в області та з рядовими членами, з якими я спілкуюся. Я відчуваю їх підтримку та згоду в тому, що все треба доводити до кінця. Те, що так сталося і Анатолій Петрович вирішив виключити мене з "Батьківщини", то хай це буде на його совісті, це було його рішення, як лідера, яке я виконав, до речі, також. Все, що можна було зробити для цієї політичної сили, я робив з 1999 до 2011 року.

Я був директором КП "Аеропорт "Луцьк". Жодної копійки зарплати там не отримував. Хоч мав на руках контракт на 5 років з посадовим окладом близько 4 тис. грн. Реалізація проекту почала відбуватися в період зміни влади на центральних рівнях, тому мені не вдалося залучити й інвестора, і кошти Уряду, відповідно до Угоди, яка була підписана Прем'єр-міністром, головою облради та головою ОДА. Я переконананий, що Волинська область зобов'язана мати свій аеропорт, якщо ми хочемо говорити про залучення серйозних інвестицій в наші міста, наші підприємтва та інфраструктуру. Я ще раз хочу наголосити, що проект "Аеропорту" не було моєю вигадкою, чи ідеєю "Фікс". Перед тим як зайнятися цим проектом я провів величезну роботу в області та в Києві і отримав підтримку більше ніж від 30-ти директорів, керівників великих потужних підприємств області у реалізації даного проекту.  В мене була на руках Угода між головою Уряду, головою облради та головою облдержадміністрації. Я і зараз переконаний, що рано чи пізно цей проект буде реалізований.

Мирославе, гарна ідея. Ти креативний, як завжди. Втім, я працюю не шоуменом в даний час, а у Луцькій міській раді. Моя робота починається з того, що щодня о 8.30 міський голова після детального аналізу всіх проблем, які відбулися в місті за минулу добу дає кожному заступнику ті чи інші доручення і ставить завдання, над вирішенням яких ми маємо працювати протягом дня, тижня чи місяця. Нам за це платять зарплату. Дуже часто, Мирославе, відбувається так, що вирішивши одну проблему, на її місті постає 10-ть нових, які знову треба вирішувати. Якщо комусь цей процес цікавий, то я казав, що поставлю в себе відео-камеру і нехай дивляться.

Дякую, складне запитання, бо кожен політик має прйняти рішення для себе сам. З однієї сторони, йдучи на вибори, той чи інший кандидат на міського голову, бере на себе обв'язки перед громадою забезпечувати комфорне і стабільне життя в тому чи іншому місті продовж 4-х років. Люди беруть на себе відповідальність і голосують за того чи іншого кандидата. Так реалізується право вибору в демократичній країні, тобто, довіривши йому (кандидату) майбутнє власне життя. Очевидно, що я б, до прикладу, залишився відповідати за свої слова та обіцянки перед виборцями та не зрадив би їх. Зробив би все можливе, щоб виконати свої зобов'язання, бо люди мені повірили...

В ситуації з Олегом Кіндером, нема однозначної відповіді. Фактично, політична сила, яку він представляє, знаходиться в глухій опозиції, а так як в нас відсутня реформа місцевого самоврядування, то місцеве самоврядування продовжує залежати від Києва, зокрема у фінансовому плані. Виходить парадокс, для того, щоб Кіндеру виконати ті зобов'язання, які він взяв перед ковельчанами, йому потрібно йти в народні депутати. Якби це було в Польщі, наприклад, то на посаді мера він мав би більше фінансового ресурсу і незалежності у прийнятті господарських рішень. Тому в сусідів поляків маємо, чого повчитися.

Ми, з командою, подали до Програми "Польща-Білорусь-Україна" 30.09.2011 року 14 проектів від Луцької міської ради (4 від Луцькради, інші -10-ть від партнерів та за участі міськради). Крім того, ми подали кілька проектів до інших європейських та міжнародних фондів по інших програмах. На даний час, закінчили реалізацію одного проекту. Це поставка надсучасного обладнання в міську швидку допомогу (понад 500 тис. грн.) і зараз маємо на руках контракт від представництва Європейської комісії, що у партнерстві з Болонським університетом та асоціацією енергоефективних міст виграли грант з бюджетом 598 тис. євро на енергозбереження.

Інші 14 проектів знаходяться на етапі технічної оцінки у Технічному секретаріаті програми "Польща-Білорусь-Україна". На мій погляд, ще кілька мільйонів євро ми можемо залучити у вирішення проблем в місті Луцьку та області при умові співфінансування через дані проекти. Однак, всьому свій час. Думаю, результати по даних проектах реально мають бути в квітні-травні цього року.Ми цей процес супроводжуємо, хіба що Європейська комісія припинить фінансування проектів в Україні по відомих вам причинах, які неодноразово висвітлювалися та піднімалися в пресі керівниками Європарламенту та Євроструктур.

Мені подобається Ковель і ковельчани. Маю там багато рідні, друзів. В свій час мав там бізнес та працював. Півтора року тому працював головою Наглядою ради "Ковельсільмашу", вирішував питання розробки стратегії залучення інвестра в цю величезну територію та вирішував проблеми завантаження основних потужностей даного підприємства та його інфраструктури, яка працює на 30%. Мене дуже гарно зустрів колектив.

В принципі, я мав дуже серйозні наміри  працювати на даному підприємстві, бо вийшов із машинобудівників і зараз їм допомагаю. Пропозиція Миколи Ярославовича піти до його команди мені імпонувала більше. Тим паче, в Луцьку сім'я і Луцьк має свої переваги. Тут почуваю себе комфортно і потрібним. Звісно, власники "Ковельсільмашу" тепер телефонують рідше, може, й ображаються... Але так вже склалося, працював з Миколою Ярославовичем в обласній адміністрації, добре його знав як керівника і хочу з ним досягати серйозних результатів в місті Луцьку. Минув рік і я бачу, що не помилявся, хоча маю нижчу зарплатню як на "Ковельсільмаші", за те робота цікавіша.

Про військове летовище я вже відповідав сьогодні. Що стосується колишнього пасажирського аеропорту в селі Крупі, то ми відпрацьовуємо там проектну документацію з будівництва екологічного містечка - супутника Луцька. Інвестори з Німеччини. Відбулася перша зустріч на рівні міського голови з проектною пропозицією від інвесторів. Міський голова попросив, щоб в містечку будо більше житлових будинків, і ще просив переробити проект із врахуванням сучасних екологічних технологій енергозабезпечення. Була дискусія про те, що такий проект буде менш рентабельний, але питання екології та вирішення житлової проблеми для міського голови виявилося пріорітетніше. Ми залишилися при своїй думці і настояли на тому, щоб наші пропозиції були враховані інвесторами. Проектна прозиція в мене є в міськраді. Якщо комусь цікаво, то можна подивитися ці пропозиції.

Андрію, зовсім різна робота. На посаді заступника міського голови робота цікавіша, бо більш приземленіша, результати можна спостерігати зразу, або протягом року-двох. Більше такої... господарської дільності. Минулий рік для мене пролетів як два дні. На рівні  області більше політики, стратегії, паперової роботи, тому мені поки що цікавіше працювати з Миколою Ярославовичем як конструктивним міським головою і на посаді його заступника.

Довга історія. В 2006 році на місцевих виборах Юлія Володимирівна запропонувала мені очолити список в облраду. Це було зроблено через покійного нардепа М.І.Сивульського в присутності нардепа Є.І.Кирильчука. За проханням Євгена Івановича, я залишився в п'ятірці і брав активну участь у виборах на місцях. Після виборів була сформована обласна влада я пропрацював головою обласної бюджетної комісії 4 роки і кілька років заступником голови ОДА на запрошення Романюка. В цей період як депутат від БЮТ я жодного разу не проголосував всупереч рішенням фракції БЮТ в облраді.

Місцеві вибори 2010 року. Мені показали список, де я опинився з - 2-го на 30-му місці. А ще перед виборами я сказав Олександру Свириді, що, очевидно, є вагомі причини того, що після моєї 4-річної роботи в облраді та 10-річної роботи в партії ВО "Батьківщина" у нинішнього її керівництва були серйозні підстави, щоб, зробивши це, навіть не поговорити попередньо зі мною. На той час, я вже працював головою Наглядової ради в "Ковельсільмаші" і пішов на вибори по місту самостійно. Після того, коли переміг на чергових виборах і відбулося нове перезавантаження обласної влади, сформувалася нова команда і я знову став корисний Анатолій Петровичу. Я це розумів, але на той час стан мого здоров'я не дозволяв мені активно працювати по формуванні більшості, про що я повідомив і Анатолія Петровича і Олександра Миколайовича. При тому, нагадавши Анатолію Петровичу, що співпрацю зі мною він припинив до виборів, тому навіть якби в мене була можливість прийти на сесію, коли обирався голова, я за його кандидатуру не голосував би - це був мій вибір, він свій зробив першим. Ми дорослі люди. Я не ховався, я відверто про це говорив. Давайте іншу кандидатуру з БЮТу. Я був переконаний, що він завалив вибори і по місту, і по області. Він був керівником штабу і мав би понести політичну відповідальність, я так думаю.

Дякую за щирість. З Дутком ніколи не воював і воювати не збираюся. Навпаки, в нас були спільні проекти. Коли в приміщенні на Винниченка, 67 на 8 поверсі понад 12 років поростоювала актова зала (а це обласна комунальна власність, яка неефективно використовувалася) я запропонував Василю Васильовичу, що мої студенти підготують проект по програмі ЄС, в приміщенні зроблять реконструкцію та розмістять Бізнес-інкубатор для своїх колег-студентів та безробітних, тих же студентів-економістів, які хотіли розпочати власну справу, бо бізнесу в нас ніхто не вчить - вчать економіці. Ідея не нова, досить багато бізнес-інкубаторів працює в Польщі, Канаді, Японії, США та Росії. Суть заключається в тому, що будь-який великий бізнес починається з малого. В нас важко почати свою справу мололодим людям. В Європі придумали інструментарій. Суть заклювчається в тому,  що люди, які бажають розпочати бізнес набираються на конкурсних умовах в "інкубатор". Їм надаються відповідні умови, наймається аудитор, бухгалтер, юрист. Вони безоплатно обслуговують цих людей. Плюс надається фінансова підтримка у вигляді кредитування малих підприємців, щоб вони мали змогу стартувати з чогось. Але при цьому не повинна втрачатися конкурентноспроможність їх як майбутніх підприємців, які вміють робити справу. Нас підтримала обласна влада, понад 44 підприємці пройшли через бізнес-інкубатор. Сьогодні вони успішно працюють.

Створили понад 300 робочих місць, сплатили багато податків і продовжують це робити в сьогоднішніх не простих для малого бізнесу умовах. Дехто закрився.  Без підтримки обласної та міської влади, даний проект не працює в жодній країні. В нас минулого року було більше інших проблем і на малий бізнес особливої уваги не звертали. Система підтримки малого бізнесму і на державному рівні була зруйнована. Але на Волині, мудро, витримали паузу. Зараз я маю обіцянку від голови облради, що в цьому році буде повна підтримка малого бізнесу та  його інфраструктури. Міський голова також обіцяє все зробити для підтримки, тому є надія, що всі ці починання та ідеї відновляться, в тому числі і Бізнес-інкубатор. Очевидно, в період паузи хтось мав нести витрати на утримання цього майна, хоча б мінімальної оплати адміністраторам, опікуватися підготовкою та написанням нових проетів тощо. Були договірні відносини з Дутком В.В., з директором Фонду підтримки малого підприємництва, які, відповідно, до цього часу мали свої, договірні відносини з владою, міською радою, польськими і європейськими структурами. Була витримана пауза - один рік - і договори були порушені. Виконанання обов'язків сторонами по цих договорах змусило керівників цих структур по об'єктивних причинах звертатися у відповіді суди, щоб їх не звинуватили в бездіяльності. Тому те, про що Ви запитуєте і називаєте "війною", то, як я розумію, маєте на увазі судові спори такі нажаль наші реалії. Але це - форс-мажор, який виник після того, як були, на мою думку, здійсненні непрофесійні спроби ліквідувати мале підприємництво та інфраструктуру його підтримки на рівні держави.

Я особисто переконаний, що ці дії не професійні, нічим не обгрунтовані та не оправдані, як на рівні Києва (ліквідація відповідного Департаменту, зміни до податкового законодавства і т.п.), так і на обласному та місцевих рівнях. І вони призвели до закриття колосальної кількості малих підприємців, погнали їх на заробітки за кордон (по Луцьку 1,5 тис. малих підприємств, які ще зараз хочуть закритися). Це активні люди, які самі себе забезпечували роботою і ще інших менш активних, а також приносили прибуток в бюджети. До речі, у всіх країнах ЄС, в Канаді та США основу добробуту і благополуччя складає так званий середній клас, який на 90% складається з малого бізнесу. Якщо ми хочемо побудувати державу з якісним рівнем життям, щасливими людьми, а добробут та право вибору має стояти на першому місці, то треба формувати малий бізнес і підтримувати його. Середній і великий корпорації виживуть самі в будь-якій системі господарювання. Про це свідчить історія економічного розвитку країн з високим соціальним рівнем захисту своїх громадян.  

Вже відповідав на це запитання сьогодні. Дякую і вам за інтерес. Нікуди не поїхав, підписана Угода з інвесторами, робота триває далі з ТзОВ "Шанті" про оренду комплексу "Військовий аеропорт" та розробки на його базі потужного вантажопасажирського хабу. Ця угода передбачає в тому числі, і конфденційність всієї детальної інформації. Якщо ви слідкуєте за подіями в міськраді, то остання зустріч відбулася з міським головою представників інвесторів та їх партнерів з однієї з європейських країн, які на експертному рівні обговорили основні вимоги, які ставить місто та область до реалізації цього проекту. Одна з основних вимог - наявність пасажирського терміналу, який є дійсно не вигідний з економічної точки зору, однак вантажні термінал та логістика мають покрити ці витрати. Після того сторони взяли на себе зобов'язнання на цю тему більше не розмовляти. Зустрінемося після того, коли буде проектно-кошторисна документація зі сторони інвестора. Йде робота.

Додам, що інвестор та його партнери в Європі та Азії мають величезний досвід у вантажо-транспортній логістиці. Глибоко обізнані з проблематикою, яка є сьогодні в Європі в цій галузі бізнесу.

У свій час, я багато літав, коли працював у науково-дослідному інстутуті автоматики та електромеханіки в Томську та навчався в ТІАСУРі. Ми співпрацювали з багатьма містами СРСР і займалися розробками систем управління для ракетної промисловості. Це було в кінці 80-х початку 90-х років минулого століття. Літав по всьому Союзу і дуже багато. Москва, Томск, Уренгой, Красноярськ, Владивосток та по багатьох країнах і містах Варшавського договорру: Берлін, Варшава, Прага. Цього вимагала моя робота. За розподілом після закінчення технікуму промислової автоматики у Львові я працював техніком систем управління в ракетній промисловості, в НДІ. Всякі випадки бували, був молодий мені подобалась свобода польоту та потужність з якою піднімається літак у небо...Зарав літаю менше, бо рік тому мене запросив на роботу міський голова Луцька, в Луцьку і працюю.