О ні, це не те що ви подумали ))). І не ніч я там була, а п’ять годин. Очільник Рівненської обласної міліції запропонував місцевим журналістам патрулювати із працівниками ДАІ, а також правоохоронними органами. Ми відгукнулися на цю пропозицію і вирішили подивитися на міліцію, так би мовити, ізсередини, а чергували зі слідчо-оперативною групою.

Всі мої уявлення про міліцію формувалася із розповідей інших людей. Не розумію чому, але десь іще із 90-х років, склалася думка, що міліція це нібито негативні персонажі...

Певно кожен, хто мріяв стати і ставав міліціонером, хотів зробити щось глобальне - врятувати світ, або ж просто рятувати людей. Перші слова, що я почула від молодого опера при знайомстві 22-річного хлопця: «Я гордий, що я опер». І бачили би ви його очі – правду сказав ))).

Спочатку нас привели у чергову частину, у якій приймають звернення громадян про порушення. Це приміщення складається із однієї великої кімнати та розділене умовними перегородками між столами. До речі, стіл начальника чергової частини Ірини Мовчанюк, має особливий жіночий шарм, радує око оточуючих. На ньому стоїть велике червоне серце, а також, різнокольорові папочки, різні рожеві дрібнички і навіть стаціонарний телефон рожевий.

Довгий коридор та три камери тимчасового утримання. Коридор до речі, замінює і кухню. Приміщення має двоє дверей, які замикаються завжди із середини. Через перші гратовані двері передають один одному працівники міськвідділу документи, але увійти через них не можна. Через другі двері, пускають тільки вибраних. Також чергові мають кімнату, у якій можуть при потребі спати. В туалеті ж ми побачили залишки кавової гущі, на якій, схоже, гадати тут нікому не спадає на думку...

Нам показали веб-камери, які розташовані на вулицях нашого міста. Вони повертаються по колу, що дає змогу дивитися постійно все що відбувається . Загалом, таких камер всього лише одинадцять. Це Майдан Незалежності, зупинка «Театральна площа», готель «Україна», бродвей, зупинка біля магазину «Універмаг» автовокзал тощо. Зрозуміло, що цими камерами наше місто не обмежено, адже майже кожен заклад, має свою власну відео камеру і при необхідності запис можуть продивитися правоохоронні органи.

До речі, міліцейські машини обладнані системою GPS. У міліції кажуть, що такий досвід перейняли у компанії „Санком” (компанія по вивезенню сміття) http://p-p.com.ua/articles/21059/. Після того, як сміттєвози поїздили і все виявилося добре, міліція вирішила і собі придбати та почепити на свої авто таке чудо техніки. Але на відміну від машин-сміттєвозів, за пересуванням міліцейського авто, звичайні люди спостерігати не можуть.

Перший виклик слідчо-оперативної групи був на пошкоджену зовнішню рекламу. На моє зауваження, можливо, що Президента знову яйцями обкидали, у відділку віднеслися насторожено. А у слідчо-оперативній групі, сказали, що не дай Бог… Група, до речі, складається із чотирьох людей. Слідчий, два опера уповноважених та один експерт. Слідчим у нас була дівчинка 22-річна, всі інші теж молоді, найстаршому 29 років. Вони кажуть, що бувають різні люди. Часто дзвонять без причини, але вони змушені реагувати на всі виклики.

Пошкодженою виявилася вітрина. Працівники ЖКГ, що збивали у центрі міста лід із магазинів, бурулькою розбили її. Варто зауважити, що це був працівник ЖКГ «Паркове», яке ще місяць-два тому було розформоване...

Потім смерть онкохворого чоловіка, слідчо-оперативна група змушена їхати на такі виклики, аби з’ясувати, при яких обставинах померла людина, а, можливо, її хто вбив?

Після чого, відразу, ми поїхали до торгового центру „Екватор”, там відбулася виробнича травма, але поки ми доїхали, чоловіка вже відвезли у лікарню. Очевидці кажуть, що він впав із драбини, приблизно 3-5 метрів. І розслідуванням цієї справи займатиметься прокуратура.

Ще не встигли сісти у машину, як пролунав іще один виклик. Працівники патрульно-постової служби впіймали чоловіка, який сам признався, що має наркотики у кишені і сам їх віддав. На запитання, як міліціонери взнали, що саме у нього щось є, мені відповіли, що це досвід, адже вже не один рік патрулюють по місту. А один із них ще й похвалився: „Декілька років тому, під час перестрілки, можливо, ви пам’ятаєте її, бо тоді всі газети писали. Я впіймав і обеззброїв одного кримінального авторитета, але отримав за це тільки догану... Бо був без бронежилета”, – каже чоловік.

Нарешті, після всіх необхідних дій, із затриманим чоловіком ми поїхали у відділок міліції. Було біля першої години ночі, коли у міліції з’явилася п’яна жінка із маленькою дитиною, та якимось чоловіком, теж напідпитку. Вони голосно вимагали відпустити когось...

Близько другої ночі привезли підлітків 14 та 15 років. Вони розпивали слабоалкогольні напої у центрі міста. Виявляється, попри заборону продажу алкогольних напоїв неповнолітнім, незважаючи на штраф, деякі продавці наважуються продавати дітям алкоголь. За словами підлітків, придбали вони його у магазині на вул. Симона Петлюри у магазині, який серед людей називають „32 гастроном”. Старший опер, який брав покази у хлопців, розмовляв з ними по-батьківськи і навіть пригостив шоколадом. Правда відпустив лише із мамою одною з хлопців, яка приїхала і забрала обох. Жінка дуже засмутилася, коли дізналася, що напишуть у школу директору, в якій вчиться хлопець, повідомлення про ці події. А також їй самій повідомлять на роботу про неналежне виховання сина. За таку поведінку неповнолітнього доведеться матері сплатити штраф...

Це була остання подія. Перед тим, як їхати до дому, я запитала у одного із молодих міліціонерів, чи вважає він себе чесною людино. І він відповів: „Скоріше так, ніж ні...”

А для себе, я зробила висновок. На щастя. в міліції багато чесних, людяних, порядних та добрих людей...

Вікторія МАМОТЮК