Зміни… Дуже просто і водночас складне поняття, яке кожен розуміє по-своєму, хтось їх любить, хтось боїться, комусь – вони просто необхідні, а комусь подобається постійність. Останні «хтось», мабуть, ніколи не задумувалися, що зміни і є постійними. Ну не буває такого, щоб нічого не мінялося!!! Зима – весна, весна – літо… і т.д. Якби Земля зупинилася? Невже ми саме цього хочемо? Таке вже життя, що потрібно приймати нове. Але нового без старого не буває, отже, минуле нікуди не дінеться, воно так само залишиться в нашій пам’яті, як і багато іншого.

Триматись за старе та пройдене потрібно, але лише для того, щоб бути впевненішим і твердіше стояти на ногах. Минуле тебе підтримає, на відміну від майбутнього, бо його не приймають, його згадують. Просто люди часто хочуть усе змінити, але водночас хочуть, щоб усе залишалося таким, яким було раніше. Такі вже ми є – завжди в пошуку, завжди в мандрах. Подорожуємо самі в собі, щоб за все життя зрозуміти хоча б себе, і то не багатьом це вдається.

Зміни – рушії прогресу, будь-який біль і втрата чогось, навіть часу, який зникає сам по собі і тебе не питає, будь-що, все тебе змушує рухатися далі, а в погану чи хорошу сторону – це вже нам вирішувати, головне – зробити правильний вибір і піти по обраному шляху. Але які б ми були люди, якби не помилялися? Люди і помилки взаємопов’язані, одне не існує без іншого, так само як добро і зло, це така собі рівновага, баланс всесвіту.

Особисто я без змін уже не я, постійно потребую чогось нового і нового, хоч одночасно дуже прив’язуюся до вже пройденого мною шляху. Важко відривати від себе щось цінне і важливе, бо разом із перемінами приходить не тільки щось нове і прогресивне, дуже часто – це біль і втрати. І щоб не трапилося, навіть ці невдачі, горе, вони роблять нас іще сильнішими. Готують до інших перешкод, які пізніше нам легше перемагати, це таке собі життєве загартування, кажуть, для здоров’я корисно. Отже, що б не сталося, – все на краще, за чорним завжди – біле…

Час не лікує, він просто все ставить на свої місця. В деяких випадках потрібно боротися, в деяких – перечекати, це вже, залежно від обставин. Але здебільшого завжди є вибір – тоді боротися, а коли немає – перечекати. Ви самі зрозумієте, що робити.

Інколи життя нагадує гру. Всім відома цитата Шекспіра «Життя – театр, а люди в ньому актори» – грай, навіть коли боїшся програти. Страх – відчуття минуче. Не бійтеся! Хоча страх – це нормально, не бояться тільки дурні. Просто навіть коли програєш, будеш знати, що ти намагався, що ти це все ж зробив! Краще жалкувати про те, що зроблено, ніж про те, чого не зробив.

Ти – це те, що ти робиш. Ти – це твій вибір. Саме тобі вирішувати свою подальшу долю, бо ти – її хазяїн. Ви самі можете створювати зміни, головне – пам’ятайте: знайти себе неможливо – себе можна тільки створити. Не витрачайте час марно на непотрібні пошуки, живіть і насолоджуйтеся кожним днем, тільки тоді буде набагато легше і простіше сприймати будь-які зміни.

Анжеліка Тишковець