Тема закриття-відкриття ex.ua вже приїлась, але повернусь до неї знову, позаяк мені було дивно спостерігати за тим, як наші люди відреагували на ці події. Можливо, мій погляд на цю проблему для багатьох виявиться несподіваним і дехто мене не зрозуміє, але він, я думаю, таки має право на існування.

Реакція деяких нагадувала ситуацію, коли у малої дитини забирають іграшку. В день закриття ресурсу в соціальних мережах почали з’являтися статуси на зразок: «Закрили ex.ua. Як далі жити?», «Поверніть ex.ua, серіал не докачаний» і таке подібне.

Відсутність безкоштовної можливості завантажувати піратський контент для багатьох стала майже трагедією. Хтось аргументував це тим, що ресурс рятував після тяжкого робочого дня, хтось – що це рятувальне коло для тих, хто не має коштів для купівлі книг, фільмів і т.д. Але про те, що контент ПІРАТСЬКИЙ, згадують чомусь у останню чергу.

І якщо ми прагнемо бути визнані світовою спільнотою, то, мабуть, мали б і вести себе відповідно, і, як би це банально не звучало, але мали б цінувати чужу працю, в даному випадку маю на увазі авторів книжок, пісень, фільмів. Але ж ні, нам подавай все «на шару»…

Я не виправдовую державних методів боротьби з піратством, адже закриття ресурсу ex.ua виглядає як мінімум дивно, в той час як спокійно продовжують існувати інші ресурси з піратським контентом. Згадати хоча б той же «Вконтакте». І, можливо, справді наші керманичі просто вислуговуються перед МВФ, щоб отримати черговий кредит.

Та ресурс запрацював – і всі заспокоїлись, пішли по домівках сидіти в теплі й далі завантажувати піратський контент. А влада підтвердила перевірений метод: зроби погано, потім поверни все як було – і всі будуть щасливі. Під цей шум іще й покарати можна тих кмітливців, що влаштовували атаки на урядові сайти, щоб не дуже браві були, та й інших полякати трохи. Правда ж вигідно так боротися з піратством?

Але засуджувати нашу владу в цьому випадку, як то кажуть, у мене язик не повертається. Адже інакшого поводження з собою ми, схоже, просто не уявляємо, й інакшої влади, мабуть, не сприймемо. В силу того, що й самі не завжди розуміємо, чого хочемо, і не завжди, на жаль, можемо правильно розставити пріоритети. Просто у нас влада така, на яку ми заслуговуємо…

Юлія Дерев'янчук