Рівне – Оржівські хутори 12 лютого 2012 року. Репортаж із місця події

7.00 – готую наплічник, за вікном - 28 градусів. Зимньо)

9.50 – збірка на автобусній станції залізничного вокзалу м.Рівне. Підходять побратими, одягнуті в похідне – камуфляж, берці, теплі шапки. Є хлопці зі Здолбунова та Рівненського району. Гарний настрій на озброєнні.

11.00 – доукомплектація загону поблизу Свято – Преображенської церкви, смт Оржів. Під’їхали однопартійці з Ківерець. (Волиняки – вперед!). Долучились двійко парубків із прапором УНП. Вирішив омолодитися пан із Руху – депутат районної ради Микола Мельник. На заклик «Нумо всі до гурту» відгукуються!

Машеруємо Оржевом. На вустах – прославлення Клима Савура та УПА. В серцях – радість від усвідомлення єдності з героїчними попередниками. Попереду – кілька кілометровий марш.

Близько 11.30 – мороз потроху вщухає. Робить поступку.. Лишаємо в стороні автомобільний шлях, наближаємось до поля. Снігу вдосталь, спускаємось схилами. Тестуємо взуття та свої м’які місця. Прямуємо до русла Горині. Звіряємось за компасом. Намагаємося діяти, як справжній військовий повстанський рій – йдемо «слід у слід».

... відтворення пересування загону вдається, виконуємо «Ой у лузі червона калина» та «Йшли селом партизани»

13.00 – наближаємось до Суського шляху.. Невеличкий перепочинок. Витрачається чимало кілокалорій, тож учасники отримують на харч чорний шоколад. Далі йти буде простіше.

Обабіч шляху – військова частина. Склади, спостережні вежі. На варті – ВОХР. Військовослужбовці строкової служби нині рідкісне явище. Ще кілька кілометрів, і загін зупиниться в урочищі Лісничівка. Вишколюємося в руханці колоною по двоє.

Близько 14.00 – на місцевості, де встановлено хрест, що визначає орієнтовне місце загибелі командира УПА звершується панахида. Місцевий священик з прихожанами поминають героїв. Зустрічаємось і з однодумцями, поширюємо тематичні лістівки.

15.00 – обігрів та харчування. Всі облаштовують місце таборування. Працюється весело – незабаром палахкотить вогнище. Обговорюємо проведений захід. Співголова товариства «Холмщина імені Івана Огієнка», друг Михайло Баланович, проводить цікаві історичні лекції. Учасники отримують відзнаки – пам’ятні значки із зображенням Клима Савура. Зображення – копія знаменитого деревориту Ніла Хасевича.

17.00 – зворотній шлях. В маршрутівці «Оржів – Рівне» дещо інакша атмосфера. З динаміків лине російськомовна музика. Хоча радіостанція українська. Принаймі, ведуча програми запевняє про місцеву прописку ефемки.

Похід вдався. Основної мети досягнуто. За словами Миколи Панасюка, відповідального за оргроботу в Рівненській районній організації ВО «Свобода», одним із завдань, котре ставилося перед походом, було саме відтворення тогочасних умов ведення боротьби: «сьогодні учасникам бодай не надовго, але вдалося на собі відчути вплив погодних та природних факторів. При температурі в мінус тридцять складно навіть дихати, мороз обпікає легені. Проте рейди, котрі відбувались у військовий час, мало враховували моменту складності. Коли необхідно було йти через чагарник, то йшли, піднятися крутими схилами, по пояс в снігу – піднімались. Адже наші попередники не лише жили, але вимушені були вести боротьбу. Багаторічну, котра не мала навіть теоретичних шансів на загальний успіх.»

Від себе додам, що в якості депутата районної ради, свого часу розробив Програму святкування 70-річчя створення УПА та спробував включити її в обговорення на порядок денний. Процедура передбачала схвалення документу головою райдержадміністрації. Чи варто розповідати, що було далі?

Але, закликаю всіх, проводячи будь-які заходи – культурні, просвітницькі, спортивні чи які інші, присвячувати роботу цій знаменній даті. Якомога ширше висвітлювати в ЗМІ, і, хоча б таким чином, звершувати славлення героїв української землі, всіх відомих та невідомих патріотів, котрі не пошкодували життя власного задля справи. Скріплюймо ланцюг боротьби, котра століттями надихала видатних синів та дочок України до звершення Національної Революції. Слава Україні!

Дмитро Сільман