У телефонному тероризмі звинувачують колишнього правоохоронця Івана Лютко. Саме з його мобільного номера протягом чотирьох місяців дзвонили на домашній телефон вночі родині Кольцьових, погрожували… вбити.
Змучений нічними дзвінками та заляканий погрозами, голова сімейства Володимир звернувся в правоохоронні органи, де йому відмовили в порушенні кримінальної справи. Все, чим допомогли у міліції – порадили змінити номер телефону… І тільки після втручання прокуратури, у травні 2010 року, було порушено кримінальну справу за фактом вчинення хуліганства. Родину Кольцових заспокоїли, що ніби-то дільничого інспектора міліції Рівненського МВ УМВС, який не виконав, за висновком Рівненської прокуратури, належного розслідування - покарано. А з «терористом» проведено бесіди профілактичного характеру.
Володимир Кольцов, пояснюючи можливі мотиви таких дій колишнього правоохоронця, каже: «Я думаю, що він нам погрожував із-за нашого сина, який, розійшовшись із своєю співмешканкою, хотів розділити будинок, який побудували вони разом. Оскільки колишня співмешканка сина - подруга дружини нашого «терориста», я бачу прямий зв’язкою. А також ми впізнали його голос. Те, що дзвонили із його номера, – довели у міліції», - пояснює Володимир Кольцов.
У свою чергу, звинувачений Іван Лютко своєї вини не визнає, каже, що це був не він. І пояснює, що у той час, коли відбувалися дзвінки із його номера, ніби сам телефон був у ремонті, а тому дзвонити міг хто завгодно. Повстає справедливе питання: а де ремонтують телефони, аж чотири місяці, протягом яких надходили погрози родині? І взагалі, телефони беруть на ремонт без сім-карти…
«Я пропрацював у правоохоронних органах 34 роки і знаю, що телефони прослуховують. Ні, то був не я», - пояснює Іван Лютко. Поспілкуватися, правду кажучи, з ним більше не вдалося, бо його зупинив адвокат, заборонивши давати пояснення…
Варто зауважити, що не витримала погроз одна із членів родини – старенька жінка Раїса Наумова, з нею трапився інфаркт. «Після переживань, - кажуть рідні, - встати так і не змогла, через два роки після всього, вчора – померла…»
А суд, який мав відбутися по вищезазначеній справі 16 лютого 2012 року, уже вкотре за два роки переноситься, з різних причин…
Вікторія МАМОТЮК
Коментарі
lukas
17.02.2012 09:54:20
в Японии до сих пор чиновники пускают себе пулю в лоб...а у нас-что в лоб,что по лбу. Все пєйбл.
читач
17.02.2012 10:11:43
Телефон – вообще очень страшное оружие. В иных случаях он гораздо страшнее автомата Калашникова. Когда тому, или иному офицеру крымской милиции требуется морально или физически уничтожить какого-нибудь человека, он обращается в услугам милицейских осведомителей, и те обрушивают на несчастного сотни телефонных звонков. Ему звонят круглые сутки, с утра до вечера, и с вечера до утра, сводя человека с ума, и доводя его до самоубийства. Звонят десятки разных людей, так что суммарное количество звонков за месяц может достигать нескольких тысяч. При этом применяют различные подлые психологические приемы, когда количество звонков вдруг резко снижается, но звонят всегда в точно определенное время, буквально секунда в секунду. Это может быть всего лишь один звонок в день, который несчастная жертва, трясясь от страха, ждет с самого утра, и который происходит строго в определенный момент. Иногда жертве звонят один раз в неделю, или один раз в месяц. Знакомые крымские диссиденты рассказывали мне, что есть звонки, которые раздаются ровно раз в год, но в определенное время, заранее известное жертве, после которого она или режет себе вены, или сует голову в петлю...