Помітивши розпочаті ремонтні роботи та зміну вивіски на приміщенні державної центральної районної аптеки №36 у Старій Вижівці, я звернувся до голови районної ради із депутатським запитом щодо її господарсько-фінансового стану. Не отримавши вичерпної відповіді, на сесії районної ради запропонував створити для вивчення цього питання тимчасову депутатську комісію. Про шокуючі результати її діяльності, думаю, не завадило б знати і районній громаді, у власності якої знаходиться ця аптека, і всім волинянам.

Депутатську комісію, створену рішенням районної ради від 31 березня 2011 року, для перевірки господарсько-фінансової діяльності аптеки №36, колеги доручили очолювати мені як депутату районної ради від ВО «Свобода». Після чотирьох її засідань, вивчивши затребувані документи, матеріали та поспілкувавшись із бухгалтером аптеки (керівник аптеки Надія Редькович жодного разу не з’явилася на засідання комісії), ми отримали досить цікаві результати.

Що ж являє собою аптека № 36? Згідно зі статутом, у її основі – майно спільної власності територіальних громад. Власник майна – Старовижівська районна рада. Аптека є юридичною особою, балансоутримувачем і знаходиться за адресою: смт Стара Вижівка, вулиця Незалежності, 15. До складу аптеки №36 входять інші аптеки, які не є юридичними особами, зокрема у селах Кримне, Сереховичі, Смідин, Любохини, Буцин, а також аптечний пункт у Старій Вижівці, що в магазині райспоживспілки.

Залишкова вартість необоротних активів становила 200000 гривень (ринкова вартість – більше мільйона). В аптеці працювало 13 штатних працівників. Загалом витрати аптеки становили 621000 гривень, чистий прибуток – 2600 гривень. Але найбільше вразило членів комісії те, що за багаторічну діяльність аптеки її оборотні кошти нібито становили лише 1900 гривень. У нас склалося стійке враження, що керівництво аптеки працювало за принципом: усе, що отримали від реалізації, – то все наше, особисте, а про те, що аптека – спільна власність громади, якось «забували». Я переконаний, що таке стало можливим лише за цілковитої відсутності контролю за роботою керівника аптеки з боку керівництва районної ради.

Згідно з фінансовим звітом, чистий дохід підприємства за 2009 рік становив 712000 гривень, за 9 місяців 2010 року – 623000 гривень. Надалі ж ця звітність «обривається», бо прибуткова аптека раптом вирішує підписати доволі дивний і абсолютно невиправданий договір оренди. 28 вересня 2009 року завідувач аптеки Ніна Редькович видала наказ №18 «Про оголошення конкурсу на право оренди частини приміщення об’єкту спільної власності сіл, селища району» площею 110 квадратних метрів, яке знаходиться на балансі аптеки №36 смт Стара Вижівка, при цьому інформацію про конкурс вирішує розмістити не в пресі, а… в засобах місцевого радіомовлення!!!

Наказом №19 вона сторює комісію для проведення конкурсу, до складу якої входять: Надія Редькович – голова комісії, Надія Ляшук – секретар, члени комісії: Алла Дячук, Тетяна Колотюк, Анатолій Оніщук (до слова, двоє останніх членів комісії – представники апарату районної ради). Цим же наказом встановлено дату проведення конкурсу, а саме – 21 жовтня 2009 року, в приміщенні аптеки №36.

Згідно з протоколом засідання конкурсної комісії від 21 жовтня 2009 року, конкурс був визнаний таким, що відбувся. Переможцем визнали ДВТП «Волиньфармпостач» (зверніть увагу – єдиного прентендента на оренду). Договір оренди з ним дійсно уклали, але… майже через рік після конкурсу, 16 вересня 2010 року. 20 вересня, згідно з актом прийому-передачі, орендовану частину приміщення (саме ту, де велася торгівля аптекою №36) таки передали орендарю.

Для чого все це затівалося? У протоколі №1 засідання конкурсної комісії читаємо: «Голова комісії Редькович проінформувала про необхідність надання в оренду частини приміщення» (якої саме – у протоколі не вказується). «Колотюк Т.В. проінформувала про умови та порядок проведення конкурсу та прийняті зміни до рішення 4/4 від 14.07.2006 року №18/10 від 11.04.2008 року і в цьому ж виступі порекомендувала конкурс визнати» (яким саме – у протоколі знову не значиться).

Зізнаюся чесно, я гадав, що пані Тетяна взагалі нічого не робить на посаді керівника відділу комунального майна, а виявилось, що вона ще й рекомендує, як за найнижчу ціну здавати майно громади в оренду! А знаєте про які зміни інформувала пані Колотюк? «У разі надходження однієї пропозиції, яка відповідає умовам конкурсу, з особою, яка її подала, укладається договір оренди»…

І що ж у результаті цих виступів, пропозицій, прийнятих рішень, укладених договорів сталося з аптекою №36? Із 13 працівників аптеки не залишилося жодного, який отримує заробітну плату, бухгалтер Надія Ляшук та в.о. завідувача Валентина Кононюк змушені були виконувати свої обов’язки без отримання заробітної плати. Бо з моменту підписання договору аптека №36 повністю припинила реалізацію продукції. А куди ж, запитаєте ви, поділася завідувачка аптеки Надія Редькович? Не хвилюйтеся, вона на місці! Щоправда, на новому, набагато «теплішому». Працює в тих, кому посприяла вигідно взяти майно в оренду.

Не менш цікаво те, які кадрові «рокіровки» були зроблені з керівниками аптеки, мабуть, щоб заплутати сліди цієї сумнівної оборудки. За розпорядженням тодішнього голови районної ради Бориса Смілого від 22 вересня 2009 року №44-р, Надія Редькович була звільнена з посади заваптекою, а контракт №1 від 7 серпня 2007 року був розірваний із 24 вересня цього ж року на підставі заяви Надії Редькович. Потім з’явилося розпорядження від 23 вересня 2010 року №44-р про призначення в.о. заваптекою Алли Дячук – з 24 вересня 2010 року, ще далі – розпорядження від 4 листопада 2010 року №54-р про звільнення її з посади в.о. завідувача аптеки. Того ж дня підписується розпорядження № 55-р – про призначення з 5 листопада нового в.о. завідувача аптекою Валентини Кононюк.

У ході роботи комісії з’ясувався ще один дуже цікавий факт. Усі структурні пвдрозділи аптеки №36 у селах Сереховичі, Кримне, Любохини, Смідин працюють. Запитаєте, хто там господарює? Та, звичайно, не аптека №36, хоча, за словами бухгалтера Алли Ляшук, ніяких договорів оренди приміщень у селах Сереховичі та Кримне не укладалось і ніякої плати за використання приміщень не проводилося. В цій ситуації заручниками стали реалізатори продукції, з якими орендар «Волиньфармпостач» уклав трудові цивільні договори. Думаю, для того, щоб уникнути сплати соціальних платежів і не платити за оренду приміщень. Крім цього, податок за землю сплачує аптека №36, хоча ніякої комерційної діяльності не проводить.

Які ж висновки робить із цього комісія? На наш погляд, керівник аптеки Надія Редькович, видавши наказ №18 «Про оголошення конкурсу» лише по радіомовленню, наперед і свідомо звузила коло учасників конкурсу до одного, хоча порядок проведення конкурсу на право оренди передбачає, що оголошення має друкуватися у всіх районних засобах масової інформації. А щодо самого «Порядку проведення конкурсу», то це вже запитання до відповідних органів, де взялися слова «може», «та/або».

Крім цього, були порушені строки публікації такого «оголошення». «Порядок» передбачає, що оголошення публікується не пізніше 20 календарних днів до дати проведення конкурсу, фактично ж, із дня оголошення пройшло 15 днів, чим було порушено пункт 5 розділу 2 «Порядку проведення конкурсу», не вказаний рік проведення конкурсу, тільки число й місяць, не вказана й інша майже вся обов’язкова інформація.

Щодо самого «конкурсу», то, на наш погляд, це був не конкурс, а звичайнісіньке лобіювання членами конкурсної комісії інтересів єдиного претиндента, а з юридичної точки зору, на мою думку, – корупція. Адже основним критерієм визначення переможця є максимальний розмір орендної плати при обов’язковому виконанні умов конкурсу.

Що ж це за конкурс, після якого стартова ціна у 10 гривень за квадратний метр площі залишилася незмінною, до того ж, була й без того занижена мінімум удвічі? Адже не секрет, що ринкова ціна оренди приміщень у Старій Вижівці – 30 гривень за квадратний метр). І взагалі, ні про яку ціну оренди в протоколі №1, на який посилаються при укладанні договору, не згадується. Зважаючи на це, комісія взагалі ставить під сумнів правомірність укладеного договору оренди частини приміщення аптеки №36 від 16 вересня 2010 року.

Головний же висновок такий: віддавши в оренду основну площу приміщення та звільнивши працівників аптеки, її керівник Надія Редькович, зі згоди чи змови з тодішнім головою Старовижівської районної ради Борисом Смілим, який завіряв усі документи цієї оборудки, та директором «Волиньфарпостачу» Михайлом Півнюком, фактично знищили мережу комунальної аптеки №36, чим завдали фінансових збитків у великих розмірах.

Від усіх цих оборудок виявилася повністю усунута Старовижівська районна рада, депутати дізналися про них лише через 8 місяців. Усе це стало можливим у результаті фальсифікації рішень районної ради, здійснених апаратом районної ради, а саме документів, у яких йдеться про:

– необов’язковість оголошення в газеті «Сільські новини»;

– щодо необов’язковості затвердження розпоряджень голови районної ради щодо призначення та звільнення керівників;

– про можливість проходження конкурсу з одним учасником.

Заслухавши результати роботи комісії, ще 10 червня 2011 року районна рада прийняла рішення вважати доповідь голови тимчасової комісії депутатськом запитом до прокурора Старовижівського району. В ході проведеної перевірки Старовижівським РВ УМВС України у Волинській області встановлено, «що проведення засідання конкурсної комісії від 21.10.2009 року по проведенню «Конкурсу» проведено з порушеннями, договір оренди укладений за заниженою вартістю, не відповідають дійсності внесені зміни до рішень районної ради від 14.07.2006р, від 11.04.2008 року №18/10».

А далі – щось дивне: «по результатах перевірки на даний час винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи… (за відсутністю в діях посадових осіб… складу злочину), так як у зв’язку зі стислими строками розгляду звернення не вдалося можливим провести перевірку з залученням працівників контрольно-ревізійного відділу у Волинській області для встановлення завданих збитків».

Крім того, за моїм депутатським запитом до прокурора виявлено факт невиплати заробітної плати двом працівникам, які залишилися, та не виплачені компенсації звільненим працівникам, що суперечить вимогам сттатей 94 та 115 КЗпП України.

В результаті блискавично проведеної афери зі знищення комунальної аптеки №36 з мільйонним річним оборотом такими дійовими особами, як Борис Смілий, Тетяна Колотюк, Анатолій Оніщук, Надія Редькович та Михайло Півнюк, – громади Кримненської, Любохинівської, Смідинської та Сераховичівської сільських рад виявилися позбавлені можливості купувати ліки за місцем проживання.

Як не дивно, за вищезгадані маніпуляції з майном громади, підробку документів та інше ніхто не поніс жодної відповідальності. Борис Смілий за списком ПРП знову обраний депутатом районної ради і тепер знайшов собі інше «тепле» місце – голови районної організації партії «Удар» Віталія Кличка. Валентина Колотюк і надалі опікується комунальним майном районної громади, отримуючи пристойну зарплату. Голова районної ради Валентина Лисюк, у компетенції якої вирішити це питання, своєю бездіяльністю заганяє його в глухий кут, і навіть більше – пропонувала Бориса Смілого собі в заступники. На щастя, в більшості депутатів вистачило совісті цю пропозицію не підтримати.

Крім того, перераховані вище особи тепер хочуть шахрайським методом узагалі вкрасти в громади району цю аптеку, неодноразово виносячи на сесію районної ради питання про безоплатну передачу аптеки №36 ДТВП директор «Волиньфармпостачу». Є достатньо підстав припускати саме про такий можливий розвиток подій, адже аптеки, які передали інші райони за аналогічною схемою у ДТВП «Волиньфармпостач», директор цього підприємства Михайло Півнюк надалі виставляє на продаж, звертаючись за відповідними дозволами до обласної ради. А районним громадам, як завжди, залишаються хіба тільки обіцянки-цяцянки…

Іван ОМЕЛЬЧУК,
депутат Старовижівської районної ради від ВО «Свобода»,
голова тимчасової депутатської комісії