Ми часто і справедливо обурюємося через русифікацію та засилля русизмів в українській мові, і це – природно. Але разом із тим, ми не помічаємо іншої проблеми: поряд із русизмами в нашу мову пробралося багато англіцизмів, і це, на жаль, багато людей сприймають як нормальне явище, вважаючи, що в цьому немає проблеми. Насправді це не так. Ми чомусь сліпо любимо мавпувати Захід так, що це мавпування зачіпає всі сфери нашого життя, й мову зокрема.

Є багато наших рідних українських слів, які ми чомусь замінили іноземними, наприклад, творчість чомусь стала креативністю, огляд – кастингом, визначення – дефініцією, а керівництво – менеджментом, спекулянти цінних паперів враз стали трейдерами тощо. Ми чомусь не обурюємося, коли великі магазини називають маркетами, менші – бутіками, наші торгівельніві марки невідомо чого раптом стали брендами, засоби масової інформації (ЗМІ) стали мас-медіа тощо.

Все вище сказане є шкідливим проявом тотального захоплення Заходом із його гнилими цінностями, псевдопрогресом та антимораллю. Однак чомусь не всі це розуміють, а дехто, хто не вельми переобтяжений інтелектом, полюбляє вживати подібні слова і думає, що це робить його розумнішим чи прогресивнішим. Така людина скаже: «вау, до кастингу ми підготувались креативно», замість просто сказати: «ми творчо підготувались до огляду».

Подібного роду висловлюваннями нерідко користуються політики, і в людей, а особливо, в жителів сільської місцевості, складається враження, що перед ними – гігант думки. Подібних людей висміяв у своїй творчості Михайло Старицький у творі «За двома зайцями», де цирульник Голохвастов називав себе парикмахером, а мова його була пересипана французькими слівцями, що, на пересічних людей, складало враження, неначе перед ними надзвичайний розумник. «Умный, аж страшно!»…

На жаль, сьогодні багато хто із нас у своєму повсякденному спілкуванні сподобляється до Голохвастова, – через те, що засмічує свою мову англо-американськами вставками. Чесно кажучи, противно дивитись, як деякі поважні люди, котрі вважають себе патріотами і стверджують, що люблять українську мову, на днях народження в колективах співають «Хепі бьоздей ту ю» – замість заспівати наше рідне українське «Многая літа».

Нам усім потрібно, як парость виноградної лози, плекати мову, як казав свого часу Максим Рильський, та викорчовувати з мови бур’яни іншомовного походження, чи то російського, англійського чи будь-якого іншого. Тому, що це чуже, і воно обкрадає нашу мову, робить її біднішою. На завершення варто процитувати слова нашого Пророка Тараса Шевченка: «Учітеся, брати мої, думайте, читайте, і чужого научайтесь, й свого не цурайтесь!»

Отож, не обкрадаймо свою мову!

Димітріан Давидовський