Чергова сесія Любомльської районної ради пройшла під шквал критики зі сторони депутатів-свободівців. Вони оприлюднили ряд депутатських запитів, серед яких найрезонанснішим, так виглядає, виявилося озвучення відкритого листа колишнього головного редактора районної газети «Наше життя», ветерана волинської журналістики Олександра Хоменчука, зміщеного з цієї посади представниками влади Януковича.

Найбільш бурхливо відбувалося на сесії обговорення питання про продовження трудового договору між районною радою та нинішнім редактором районної газети «Наше життя» Сергієм Боярчуком. Минулого року після виборів провладна більшість «посадила» його на цю посаду терміном на 1 рік, усунувши попереднього редактора Олександра Хоменчука. Останній звернувся до свободівців із проханням зачитати свого відкритого листа районним депутатам. Його прохання виконав за дорученням партії заступник голови Любомльської районної організації ВО «Свобода», депутат районної ради Богдан Зосимчук.

Автор листа звернув увагу народних обранців на непрофесійність та ангажованість нинішнього редактора, його «підігрування» місцевим регіоналам та «тушкам», чисельні публікації недостовірної та перекрученої інформації, яка не спростовується, хоча того вимагає законодавство. Одна зі статей, як вважає екс-редактор, безпосередньо ображає його честь та гідність, але йому не надали можливості її спростувати на шпальтах газети.

«Такого українська журналістика ще не знала!!! Тільки у нас можливий абсурд: людині, яка віддала газеті 41 рік свого життя, заборонили висловитися на її сторінках хоча б один раз на рік…», – констатує Олександр Хоменчук.

Не залагодили конфлікту, – стверджує ветеран волинської журналістики, – і голови районої ради Святослав Гаврилюк та райдержадміністрації Олександр Дзядук. «Співзасновники популярно роз’яснили мені, що вони не втручаються в редакційну політику (навіть, коли газета друкує відверту брехню чи образливі матеріали, це тільки за часів мого перебування на посаді головного редактора співзасновники постійно вчили, що належить писати в газеті), та порадили мені «звертатися до суду, де вирішувати в порядку, встановленому законодавством», – йдеться в листі.

«Нове керівництво газети «Наше життя» в особі Боярчука С.М. примітивно розуміє роль і місце друкованого видання в житті територіальної громади, дедалі більше перетворюючи його в рупор однієї політичної сили, ретранслятора думок чиновників усіх рівнів. Газета має статус громадсько-політичної, тому повинна бути трибуною для всіх, незалежно від політичних уподобань і кольорів прапора, якому надають перевагу ті , чи інші дописувачі», – вважає Олександр Хоменчук.

Закінчується лист словами: «Я не претендую на повернення до редакції... Я хочу, щоб традиції, набуті впродовж не одного покоління працівників редакції, продовжувалися. Щоб було більше знахідок, перемог на конкурсах. Щоб довір’я читачів не купувалися за допомогою пляшки шампанського чи рушника (за які газета потім повинна відпрацювати). Читач шанує будь-яку газету найперше за її зміст, об’єктивність, готовність вибачитися, коли трапився «прокол», за розмаїття думок, суджень , пропозицій, за можливість висловлюватися на її сторінках про наболіле КОЖНОМУ!»…

Лист викликав неоднозначне ставлення депутатського корпусу, та, все-таки, термін повноважень Сергія Боярчука продовжили не на п’ять, як планували його «покровителі», а на три роки, і то з другої спроби, оскільки за першої достатньої кількості голосів не набралося, тож для «проштовхування» цього питання голова районної ради Святослав Гаврилюк змушений був оголосити повторне голосування.

Гостро критикували свободівці й звіт про виконану роботу голови районної держадміністрації Олександра Дзядука. Чиновник розповідав по свої заслуги на займаній посаді, приписуючи собі в тому числі й очевидні недоречності. Серед іншого йшлося про збільшення рівня середньої заробітної плати в районі, зростання врожаю зернових та картоплі. Останнє, як слушно зауважив голова Любомльської районної організації ВО «Свобода», депутат районної ради Микола Сушик, є скоріше досягненням місцевого селянства, яке через позаминулорічні високі ціни на картоплю посадило її набагато більше, але нині потерпає збитки, бо надлишок продукції ніде реалізувати.

На запитання, які ж то такі сфери можуть похвалитися зростанням зарплатні, пан Дзядук відповів, що, мовляв, педагоги та митники. Cтосовно педагогів, то пригадується, як сміялися з подібного твердження прем’єр-міністра України Миколи Азарова вчителі, а от щодо митників – то тут дійсно не посперечаєшся…

«Ось така в нас логіка – додати зарплату трьох двірників, чотирьох медиків, п’ятьох будівельників, плюс до неї зарплату митника, «народного обранця» з Верховної Ради, а тоді вивести середнє арифметичне і відзвітувати про чергові свої досягнення! Закономірно, що фракція ВО «Свободи» в районній раді не могла підтримати такого звіту», – прокоментував такий звіт депутат районної ради Микола Сушик.

Депутати-свободівці озвучили на цій сесії й ряд інших запитів. Зокрема голова фракції Микола Сушик зробив запит «Про організацію заходів зі вшанування сотої річниці з дня народження Ярослава Стецька» (його підтримало всього 18 депутатів, включно зі свободівцями), «Про стан розслідування факту руйнації автобусної зупинки на дорозі біля села Куснище» (прийнято рішенням райради), «Про заміну аварійних ліній електропередач на території Головнянської селищної ради». Депутат Богдан Зосимчук подав запит «Про виділення з районного бюджету коштів на проведення капітального ремонту медпункту в селі Римачі» (ремонту не було з часу побудови, 1957 року, – запит підтриманий рішенням райради).