Києві, а також у трьох пілотних областях-Вінницькій, Дніпропетровській та Луганській, замість звичних дільничних лікарів та деяких інших фахівців будуть працювати сімейні лікарі. А замість поліклініклюди ходитимуть в центри первинної медико-соціальної допомоги (ЦПМСД).

Перша ланка реформи - сімейні лікарі в ЦПМСД - колишні дільничні, які будуть надавати первинну допомогу. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, в ній має потребу 80% населення. Але в нашій країні люди звикли перестраховуватися і лягати в лікарні, ходити на прийом до вузьких спеціалістів. Все це, вважають реформатори, в такому обсязі не знадобиться. Друга ланка - спеціалізована медична допомога, для неї залишать лікарні. Там зберуть більш вузьких фахівців - хірургів, невропатологів та інших. А третє - для важких випадків на кшталт пересадок і важких операцій: це інститути трансплантології, онкології та інші. Ще два рівні припускають розвиток екстреної медичної допомоги та хоспісної.

"В Європі сімейна медицина досить розвинена, і ми порахували, що буде правильно, якщо ми відпрацюємо в Києві ті моделі, які успішно функціонують у європейських країнах, - розповів начальник ГУ охорони здоров'я Києва Віталій Мохорев. - Зараз вже відкрито 76 амбулаторій, які розташовані окремо від основних лікувальних установ. До кінця року планується відкрити амбулаторії в кожній існуючій поліклініці, реорганізувавши їх в ЦПМСД".

На прийомі сімейний лікар, на відміну від терапевта, не обмежиться прослуховуванням грудної клітини. Він повинен буде оцінити стан шкіри і волосся, гостроту зору, наявність плоскостопості, стан вен на ногах, провести профілактичний огляд молочних залоз, виявити приховану депресію, занепокоїтися частими застудами, зайвою вагою, підвищеним артеріальним тиском пацієнта. Подзвонити додому, щоб з'ясувати, як почувається онук і чи не скаче тиск у дідуся. Тобто це лікар широкого профілю, який поєднує знання терапевта, невропатолога, кардіолога, хірурга, дерматолога, гастроентеролога, уролога, гінеколога, окуліста - всіх тих лікарів, які в звичайній поліклініці сиділи по різних кабінетах. А заодно приймати і дорослих, і дітей, так як виконувати функції педіатра, лора та інших дитячих Айболитів буде він же. Приймати пацієнтів сімейні лікарі будуть в приміщеннях поліклінік, а в нових районах для них обладнають квартири в новобудовах". Але це все в планах.

Поки ж з кадрами в Києві велика проблема. 140 майбутніх професійних "сімейних" тільки проходять навчання в профільних вузах. А прийом ведуть в основному ті ж терапевти і хірурги, перевчині на трьох-або шестимісячних, залежно від кваліфікації і досвіду, курсах. Переучили вже близько 200 людей. А всього для однієї тільки столиці може знадобитися близько 2 тисяч таких фахівців.

Якщо інші пілотні області чекає так зване "укрупнення", коли з кількох лікарень в різних райцентрах залишать тільки одну, але вона не буде відчувати дефіциту ні в фахівцях, ні в обладнанні, то в Києві поки що все залишається на місцях.

"Жодна поліклініка не закриється і не перепрофілюється, - стверджує Віталій Андрійович. - В основі первинної допомоги лежить профілактика захворювань, їх виявлення та лікування на ранній стадії, і чим більше коштів і ресурсів вкладемо в ці напрямки, тим менше піде на дороге лікування запущених форм в лікарнях. Цьому буде присвячено перше півріччя 2012-го. З другого півріччя переходимо на реформування вторинної медичної допомоги, тобто лікарень. На сьогодні близько 30% ліжок у стаціонарах простоюють. Тому наше завдання перепрофілювати "порожні" ліжка в ті, в яких відчувається дефіцит. Це терапія, ендокринологія, реабілітаційна, хоспісна медицина". Повністю впровадити реформу в Києві планують за три роки.

"Газета" побувала в амбулаторії сімейної медицини в Оболонському районі, що відкрилася в серпні минулого року. Ще при вході відразу відчувається контраст із звичайною районною поліклінікою. Приміщення не дуже велике, але все нове, починаючи з ремонту і закінчуючи халатами лікарів та обладнанням. Тут обслуговують 6 тис. пацієнтів, в основному мешканців прилеглих будинків. Вони задоволені близькістю розташування - в районну поліклініку доводилося йти до метро, а потім ще їхати одну зупинку. Черг немає, але амбулаторія не пустувала, люди підходили постійно. Зверталися по дрібницях - взяти направлення на флюорографію, виміряти тиск, закрити лікарняний.

Пацієнтів приймає лікар сімейної медицини Жанна Савіна. Оснащений сімейний лікар краще, ніж його колеги-терапевти. В амбулаторії є пеленальний столик, апарат для перевірки гостроти зору з набором лінз, ваги, електрокардіограф, гінекологічне крісло, стерилізаційна шафа, глюкометр, мікроскоп та реактиви для проведення аналізів, і багато іншого. У порівнянні з районною поліклінікою здивувало й те, що приносити з собою нічого не треба. В кабінеті для забору крові - свої шприци, рукавички, маски. В гінекологічному-одноразові набори з пелюшкою, рукавичками і дзеркалом. Але апарату УЗД, а він теж входить в перелік обладнання, поки немає, як і флюорографа.

"Це дуже дороге обладнання, що вимагає вузької спеціалізації, - говорить Жанна Григорівна. - У кожній амбулаторії ставити немає сенсу. Наприклад, флюорограф розрахований на 57 тис. осіб, обстеження раз на рік, не буде ж він стояти заради кількох знімків в день".

Робочий день сімейного лікаря триває з восьмої ранку до сьомої вечора. Він же ходить і за викликами. Тут ще одна відмінність від терапевта - сумка сімейного лікаря буде важчою: в ній не тільки тонометр, градусник і фонендоскоп, а ще й апарат для штучної вентиляції легенів, катетери, глюкометр, затискачі, язикодержачі.

"В основному виклики звичайні, - говорить Жанна Савіна. - З найскладніших був тільки набряк легенів".