Президент України Віктор Янукович 19 березня підписав Закон № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Раніше, 23 лютого, цей закон прийняла Верховна Рада, і через півроку він вступить в силу.

Закон містить ряд суттєвих нововведення. Зокрема, Національний банк передає право вводити тимчасову адміністрацію й ліквідувати банки Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

На думку опитаних «Главредом» експертів, з цим нововведенням пов‘язано чимало ризиків. Наприклад, загроза зростання корумпованості Фонду тому, що до складу його керівництва відтепер можуть входити чиновники, народні депутати, застерігають економісти. Крім того, оскільки Фонд вперше буде змушений виконувати обов’язки, які раніше покладалися на Національний банк, він просто може виявитися неготовим до певних викликів. Зокрема, у Фонду немає інструментарію для фінансового оздоровлення банків, який є у НБУ.

Крім того, цей документ не передбачає гарантованого повернення вкладникам депозитів до 150 тисяч гривень у разі банкрутства банку. Про це заявив член парламентського комітету з питань фінансів і банківської діяльності Станіслав Аржевітін. «З нового закону про гарантування вкладів зникла норма про гарантований депозит до 150 тис. гривень, які раніше платив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Тепер Фонд буде сам вирішувати, яку суму він буде платити вкладникові», — зазначив він.

В результаті даного нововведення, на думку економістів, можуть виникнути проблеми для самих банків: в результаті втрати високого ступеня захисту вкладів фізичних осіб зменшиться інтерес громадян нести гроші в банки. Тому експерти переконані, що дане нововведення є недоцільним, і воно не з‘явилося б, якби сталося належне професійне обговорення перед прийняттям цього закону.

Також експерти попереджають, що загроза девалютизації, а згодом і тінізації валютного ринку в результаті збільшення розміру ставки регулярного збору з банків по вкладах фізичних осіб у валюті.

Економісти розповіли «Главреду» про найбільш суперечливих нововведень закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і попередили про ризики, які їм створюються.

Олександр Сугоняко, глава Асоціації українських банків:

Прийняття закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» — це приклад того, як можна приймати закони у Верховній Раді: одна рука махнула, все проголосували, а ми в результаті маємо проблеми. Подібні законопроекти повинні розроблятися спільно з громадськими організаціями. Після голосування у першому читанні не було жодних експертних обговорень, які дозволили б уникнути багатьох негативних новацій. А потім, у другому читанні ухвалили закон, з яким фактично не були ознайомлені ні депутати, ні професійні об’єднання. Комітети протягли його через себе. Тому вся відповідальність за прийняття закону такої якості та підписання його Президентом лежить виключно на парламентських комітетах, депутатів і Верховній Раді. Так працювати не можна, це не професійно.

Що стосується спірних нововведень. Перш за все слід зазначити, що в 1,6 рази збільшено розмір ставки регулярного збору з банків по вкладах фізичних осіб у валюті. Тобто відтепер банки повинні більше платити за вклади у валюті. А значить, тепер банки будуть припиняти приймати депозити у валюті. Це, по суті, додатковий податок, який банки змушені будуть платити до Фонду гарантування. Вони цього робити не будуть. В результаті це позбавить банківський сектор валютних заощаджень і відбудеться девалютизація ринку.

В умовах нинішніх поганих економічних перспектив України, коли дефіцит торгового балансу майже такий, як був перед кризою 2008 року, а девальваційні очікування величезні і небезпідставні, недопущення валюти на фінансовий ринок призведе до тінізації валютного ринку. Отже, це було дуже «правильне» рішення в даний час.

Відповідно до даного закону, Фонду довірили серйозну роботу з виведення проблемних банків з ринку, але вважаю неправильним покладання на Фонд права визначати розмір гарантованого державою вкладу.

Що стосується того, що тепер не гарантується повернення вкладнику депозиту до 150 000 гривень, то вважаю неправильним наділення Фонду правом визначати розмір гарантованого державою вкладу. На мій погляд, цифра повинна була бути чітко прописана в законі. Тому що це серйозно може дестабілізувати депозитний ринок.

Щоб не з‘являлися такі суперечливі нововведення, потрібні експертні обговорення законопроектів до їх прийняття.

Сергій Терьохін, перший заступник голови Комітету ВРУ з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики, народний депутат України (БЮТ):

Закон вступає в силу через шість місяців, тобто ще півроку у нас буде існувати фіксована сума, за якою Фонд гарантування несе безумовну відповідальність. Згідно з прийнятим законом відбудеться перехід на відносну суму активів, які перебувають у Фонді гарантування, тобто відносну суму внесків від банків. Коефіцієнт заміщення дуже маленький — 2,5%. Це дуже мало. Тобто банки, лобіюючи цей закон, пожлобілся. В результаті у банків будуть проблеми, оскільки чим вище ступінь захисту вкладів фізичних осіб, тим більше грошей несуть в них фізичні особи. В цьому випадку краще переплатити до Фонду певну суму від пасивів на звітну дату та отримати більшу довіру від вкладників, ніж недоплатити і отримати тіньовий оборот, або те, що вкладники понесуть гроші не в банки, а в інші фінансові інститути.

Так що перехід від фіксованої суми гарантування відносну зменшить зацікавленість громадян нести гроші в банк.

В цілому даний закон суперечить базовим директивам Євросоюзу. Тому що в ньому фізичні особи-підприємці та юридичні особи виключаються з системи гарантування вкладів. А директиви Євросоюзу говорять про безумовне гарантування вкладів якого на однаковому рівні. Уявіть собі, які мотивації будуть у підприємців нести гроші в банк. Вони і так працюють в тіні через податкові нововведення. Навіть якщо підприємець ухилився від податків, давайте створимо системи, які мотивують його вкладати гроші, отримані від діяльності, в легальну фінансову систему. Але це не робиться.

Наприклад, не виконана директива Євросоюзу про те, що Фонд повинен гарантувати вклади будь-яких осіб, незалежно від цивільно-правового стану, тобто фізичних осіб або фізичних осіб-підприємців, або юридичних осіб (вони прямо виключені з переліку в цьому законі).

Ще одна величезна проблема — порядок внутрішнього управління Фондом, створення і компетенції його керівних органів. На жаль, виник привид Тендерної палати, оскільки згідно закону в керівні органи будуть включатися якісь чиновники і навіть народні депутати. Це, безумовно, спричинить за собою корупцію. Адже жодних економічних або адміністративних підстав для включення такого роду чиновників до цієї організації, фактично саморегулюючу, не існує.

Отже, спосіб управління Фондом, запропонований законом, точно призведе до корупції і до прийняття рішень з особистих мотивів, а не на користь суспільству.

Віталій Кравчук, старший дослідник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

В цілому прийняття цього закону — позитивний крок. Даний закон істотно розширює повноваження Фонду гарантування вкладів. Подібна модель активно використовується у багатьох країнах світу. Адже щоб Фонд міг ефективно працювати і дійсно щось гарантувати, у нього повинні бути повноваження не тільки видавати гроші при ліквідації банків, а й максимізувати активи банків, які надходять для компенсації вкладів. На мій погляд, це абсолютно виправдана логіка.

Основний ризик полягає в тому, що Фонд може виявитися інституційно неготовим до того, щоб справлятися зі своїми повноваженнями. Це буде набагато гірше, ніж те, що зараз, оскільки повністю не буде використовуватися той потенціал, який створює закон. Хоча підготовка почалася задовго до прийняття закону.

Однак є ризик, пов’язаний з тим, що Фонд має менший досвід управління банками, ніж НБУ. Але і сказати, що Національний банк відзначився досягненнями в ліквідації проблемних банків, не можна. Результати процесу ліквідації банків і без того були невтішними, тому погіршувати ситуацію нікуди.

В контексті розширення повноважень важливо, щоб Фонд залишався незалежною структурою, яка б прагнула мінімізувати витрати на ліквідацію банків і повністю виплачувати вкладникам депозити. Це залежить від того, які персоналії будуть приймати рішення в цьому інституті.

Не думаю, що у банків будуть проблеми, пов‘язані з тим, що фізичні особи будуть менше вкладати коштів. Рівень поінформованості громадян про наявність цього фонду не є стовідсотковим. Недавні дослідження довели, що більше половини людей навіть не знали про існування Фонду гарантування вкладів і його функціях. Втратити довіру до Фонду вкладники зможуть тільки тоді, коли в певному банку не проведуть виплати. Це малоймовірно, оскільки є можливість фінансування Фонду Національним банком. А в таких умовах малоймовірно, що фонд буде не в змозі проводити виплати.

Отже, ризики, створювані цим законом, невеликі, а позитив від нього набагато більше, ніж негатив.

Віктор Суслов, заслужений економіст України, екс-міністр економіки України:

Головне нововведення цього закону — передача функцій по роботі з проблемними банками Фонду гарантування вкладів. Це революційна зміна, яке докладно обговорювалося при підготовці закону. Національний банк таким чином нібито позбувся головного болю — роботи з проблемними банками. Але, можливо, тут ховається велика помилка, яка згодом матиме складні наслідки.

Сьогодні НБУ здійснює нагляд за всіма комерційними банками. Хоча світова практика різна. Я, наприклад, був прихильником того, щоб поступово передавати банківський нагляд від Національного банку в центральний орган нагляду. У більшості європейських країн так і робиться, у них виробилася схема єдиного регулятора фінансових ринків, який здійснює нагляд і за банківським, і по небанківським сектором, а центральний банк в основному відповідає за грошово-кредитну політику.

В Україну не так. У нас існує три регулятора: Національний банк, Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг і Комісія з цінних паперів та фондового ринку. Тепер можна було переходити до єдиного регулятора, передаючи йому весь нагляд, у тому числі і за проблемними банками.

Україна пішла іншим шляхом, прийнявши цей закон. Вона, залишивши три фінансові регулятора, передала функції роботи з проблемними банками Фонду гарантування вкладів. Думаю, це буде мати негативні наслідки. Оскільки той орган, який щодня здійснює нагляд за фінансовою установою, контролює її звітність, перевіряє, точно знає ситуацію цієї установи. Таким органом для банківської системи є Національний банк. А Фонду, який не стежив за цими фінансовими установами, і отримав їх на стадії ліквідації, тобто установи в скрутному становищі, буде надзвичайно складно проводити адекватні заходи з порятунку цих банків або для виконання їхніх зобов’язань.

Досвід фінансової кризи свідчить про те, що найболючішою проблемою навіть для дуже потужного Національного банку з великим фінансуванням, високими зарплатами, безумовно, хорошими фахівцями, була робота тимчасових адміністрацій в проблемних банках і ліквідація банків у разі їх неплатоспроможності. В НБУ, окрім фахівців, є і такий важіль, як надання кредитів проблемним установам, проведення заходів щодо їх санації (система заходів, що здійснюються, щоб запобігти банкрутству, або щоб фінансово оздоровити підприємства і банки за рахунок держави і великих банків). Нічого цього немає у Фонду гарантування вкладів. Тому в результаті прийняття цього закону може тільки посилитися проблема санації та ліквідації проблемних банків.

Крім того, в більшості країн, де були проблеми у банківській системі в 2008-2009 роках, або вводилися норми про підвищення меж гарантій вкладів по банках, або вводилася безлімітна гарантія (на всю суму вкладу). Це робилося з метою запобігання страшного явища, яке буває в банківській системі — масованого відтоку вкладів. Тому що при появі ознак неплатоспроможності окремих банків населення часто починає панікувати і забирати вклади з банків. Така ситуація була в США під час «Великої депресії». Саме тоді і було введено в практику гарантування вкладів.

Норма про 150 тисячах гривень була введена в період кризи, восени 2008 року, для запобігання відтоку. Тоді це спрацювало позитивно. Правда, спрацювала й інша суперечлива норма, коли банк ввів мораторій на повернення вкладів — багато банків просто не повертали вкладникам гроші. Але це був найгірший варіант. Краще коли люди йдуть в банк, знаючи, що їхній внесок там гарантований. Тому не думаю, що варто було скасовувати цю норму.