Після чергової сесії обласної ради 24 квітня її голова Володимир Войтович провів прес-конференцію для місцевих ЗМІ. Він емоційно нарікав на надмірну політизацію роботи народних обранців: «відчувається подих виборів», із 40 питань порядку денного заледве осилили розглянути половину. І зауважив: «Депутатам треба думати про раціональне використання робочого часу…»

Авжеж, пора думати. І не лише про ефективність депутатського часу, а й про совість депутата. Адже саме на цьому пленарному засіданні опозиціонери раптом з’ясували, що за рішення, щойно «спечені» в залі, голосували картки відсутніх депутатів (газета «Волинь-нова» від 26 квітня).

Отже, це волинське «ноу-хау»: депутата немає, він бозна-де займається своїми справами, може, й за межами Волині, та його голос враховується. І не віртуальний, а реальний, бо ж картка працює в залі, її в потрібний момент активізує колега по фракції…

Це дуже зручно для правлячої партії, бо ж наявну «одобрямс» будь-якого рішення, та аморально по відношенню до суспільства, виборців, які делегували до представницького органу краю працювати, виконувати обіцянки, дбати про інтереси людей, а не свої вузькопартійні, а то й шкурницькі.

Втім, не варто особливо перейматися маніпулюванням депутатськими картками в обласній раді, коли подібним чином відбувається голосування за доблесні рішення країни і у Верховній Раді. Згадаймо, як приймався новий Кримінально-процесуальний кодекс 13 квітня цього року: за нього проголосувало 60 (!?) народних слуг від більшості! Решту голосів дали «піаністи» – ті депутати, що голосували чужими картками. Встигали потанцювати за пультами і «за того парня».

Телекамери вихоплювали порожню залу і невтомного «диригента» Михайла Чечетова. це ганебне дійство не помічав голова парламенту Володимир Литвин. Йому, як завше, бракнуло мужності стукнути кулаком по столу, встати й голосно сказати: «Люди добрі, що ми робимо? Ми ґвалтуємо Конституцію України, стаття 84 якої передбачає, що голосування здійснюється народним депутатом особисто…»

Наш парламент із такими цинічними новаціями зганьбив Україну перед Європою і став посміховиськом у очах законодавчих органів інших країн, де подібного голосування не допускають навіть теоретично.

Та чи поважатимуть громадяни закони, прийняті в незаконний спосіб? Коли ігнорується Основний Закон тими, хто б мав непохитно стояти на його сторожі!?

З мовчазної згоди суспільства після президентських виборів 2010 року було «перелицьовано» Конституцію України, на наших очах Верховна Рада із законодавчого органу перетворюється в шулерський, де грають крапленими картами. За сумнівним принципом: косо, криво, аби живо…