«Нація, котра не знає власної історії, приречена пережити її вдруге»
Гамільтон

Саме з такої цитати я хотів би розпочати свою статтю, присвячену фільму «Матч смерті». Ця кінострічка підняла багато шуму через свою неправдивість, українофобство та, як на мене, шовіністичну політику Росії, «хоча чому дивуватися?» - додам я з іроністичним сарказмом в голосі. Під час перегляду фільму в мене неодноразово по шкірі «пробігли мурашки» через неправдиве висвітлення деяких моментів, що для мене, як патріота своєї держави, ставало болючим та бурливим. Але зараз я не про це…

Фільм з культурного, історичного, художнього чи з будь-якого іншого аспекту є променем лжеправди, що намагаються посіяти у головах наших співвітчизників. Правду кажучи, я мав проаналізувати фільм, але вирішив, все-таки, зробити невеличке дослідження в історії і не пожалкував про це. Знайшовши статті про змальовані події, прочитав різні точки зору різноманітних дослідків, свідчення очевидців та вибудував своє власне патріотичне бачення. Подивився документальний фільм про ці події, саме завдяки цій картині та іншим матеріалам маю змогу спростувати всі моменти, котрі прихильники «Матчу смерті» називають позитивними. Так званий «новий» фільм Ви побачите під іншим, цілком протилежним правді, історичним кутом (все що стосується футбольних моментів та легенд про розстріли футболістів «матчу», після матчу, не мало місця в реальному житті) .

Повертаючись до аналізу фільму, правду кажучи, іншого від російського кінематографу я і не очікув. Так спаплюжити український народ, котрий поніс другі за величиною втрати у радянсько-нацистській війні, не має права - ніхто, а тим більше кремлівська пропагандистська машина. Висвітлення українців в ролі зрадників, боягузів, підлабузників, плебеїв нацистської окупації показує справжнє бачення росіян на історичні події. Це якось просто неправильно, це зверхньо та низько. Подібних моментів, про зустрічі гітлерівців з хлібом та сіллю нашими дівчатами у віночка та вишиванках у Києві, не мало місця. Всі помічники нацистів розмовляють українською мовою і носять блакитно-жовтий прапор зразка УНР, на розстріл людей ведуть ті ж українці – це все є повною маєчнеюю. Проте саме така маячня і створєю сучасний імідж України. Взагальному хочу додати ще, що українців по відношенню до своїх співвітчизників висвітлили в амплуа: «Та – це ніхто, бийте їх ногами». З моєї точки зору саме таке відображення є свідченням принизливого ставлення до нас як до нації. Особисто мені прикро, боляче і паскудно на душі після перегляду такого фільму. Нагадую, що прем’єра фільму мала відбутися напередодні 9 травня. Так би мовити, хотіли підлити масла у вогонь.

Хотілося б звернутися до читачів: «Перевіряйте факти, читайте історію, любіть Україну, працюйте на її благо, не забувайте, що Вас хочуть обманути і зробити рабами, адже цей режим дозволяє показ таких фільмів на свої території, а отже вони грають проти свого народу. Робіть висновки.»

- Слава Україні!!! – Смерть ворогам!!!
Володимир Муляр