З нагоди відкриття туристичного сезону в Луцьку у центрі міста вчора відбулось захоплююче інтерактивне, театральне дійство за участі театру-студії «Гармидер» Луцького районного будинку культури. Лучанам влаштували цікаву мандрівку вулицею Лесі Українки, під час якої гості та відвідувачі із світлин та театральних постановок дізнались більше про її незвичну історію.

Як зазначила під час екскурсії художній керівник «Гармидеру» Руслана Порицька, в першій половині 20 століття це переважно була вулиця магазинів, готелів, кав’ярень, цукерень, пивних, майстерень, офісів. тут розташовувалися найпрестижніші готелі «Версаль», «Брістоль», «Європейський», «Волинський», ресторани, знамените кафе «Турецька кава».

Другий поверх був в основному житловим. Вулиця дуже часто змінювала і зовнішній вигляд і назви. А ще цю дорогу називали Монастирською, адже саме нинішня вулиця Лесі Українки була тією гілкою, на якій сформувалося гроно із 6-ти монастирів.

У місті було кілька пивних Вацлава Земана. Важко сказати де саме. Є свідчення, що по вулиці Ягеллонській їх було дві під номерами 24 і 74. Традиції пивоваріння цієї чеської родині й нині продовжуються в Луцьку.

Незважаючи на те, що 1906 року завод Вацлава Земана згорів і за деякими даними, червоного півня конкурентові пустив пивовар Шнайдер, через два роки Земан звів нову модерну споруду, де й нині працює завод.

Наступна наша зупинка екскурсії припала на чайну «Під шафраном» Луцького товариства тверезості. У ній не тільки пригощали різними видами чаю, а ще й демонстрували живі картини. На початку 20 століття це була популярна салонна розвага. У живих картинах втілювали популярні сюжети, або ж створювали «живі копії» відомих полотен.

Також лучани дізнались про кав’ярню Розаліні, де можна було пригостити даму кавою і солодощами. Кав’ярня братів Розаліні, італійців за походженням, була вона однією з найпопулярніших у Луцьку. З 8-ї до 17-ї години вона працювала як кав'ярня, можна було випити кави-чаю-какао з смачною кулінарією, а після 17-ї тут розпочиналися танці. Будинок в якому вона знаходилася було знищено, однак солодкі традиції нині продовжилися у тортах «Розаліні». Тут учасникам екскурсії актори подарували ніжний танок і частування тортами «Розаліні».

На наступній зупинці присутні познайомились з дівчиною в образі землячки Ірини Левчанівської, яка лише минулого року в 98-річному віці пішла від нас. Мати Ірини Левчанівської – Олена Левчанівська – була першою жінкою-сенаторкою від Волині у сенаті Речі Посполитої 1922-1927 років(саме на її честь названо вулицю). А Ірина – живе у пам’яті волинян як щира патріотка, фото- та кіноаматорка, письменниця та громадська діячка. Саме на цій екскурсійній зупинці фотоісторію Луцька доповнили ще однією світлиною – учасників відкриття туристичного сезону 2012 року.
Остання зупинка припала на будинок Кронштейнів. Він збудований у 1890—1894 роках і належав луцькому родинному клану домовласників Кронштейнів. Донька Кронштейнів володіла чи не всіма будинками торгового ряду тієї частини сучасної вулиці Лесі Українки, що нині тягнеться від Кривого Валу аж до собору. Недаремне міщани жартували, що у фартушку пані Кронштейн – половина Луцька.

Будинок був пишно декорований. А в 1928 році на ньому було збито декор і отиньковано. Зараз тут розміщується Медичний коледж.

Саме тут міський голова Микола Романюк запалив від смолоскипу напис «Луцьк», що стало символом освячення відкриття туристичного сезону в Луцьку.

фото Андрія Михайлова