Одна година роботи в країнах ЄС коштує в середньому 23 євро (244 грн), що у 16 разів більше, ніж заробляє українець, повідомили у Федеральному статистичному відомстві Німеччини.
Рекордсменом з оплати праці стала Бельгія, де година роботи коштує 39,30 євро (420 гривень), вона і очолила список. У той же час останні позиції займають країни, які останніми приєдналися до Євросоюзу - Румунія, де година роботи коштувала торік 4,50 євро (48 гривень), і Болгарія, яка замикає список з показником 3,50 євро (37 гривень) за годину.
Також статистика показала, що за останні 10 років найповільніше росла зарплата у Німеччині - на 19,4%. В середньому годину праці у ФРН у минулому році коштував підприємствам 30,10 євро (322 гривні). Це на 32% більше середнього показника по Євросоюзу.
В цілому в списку 27 країн Євросоюзу Німеччина посідає лише сьоме місце з витрат підприємств на оплату години роботи. Варто зазначити, що витрати на оплату години роботи складаються із загальної суми заробітку працівника і соціальних виплат роботодавця. Так, у Німеччині до 100 євро зарплати роботодавець додатково витрачає 28 євро соціальних виплат. Це, до речі, менше, ніж в країнах-боржниках єврозони, наприклад, в Іспанії, де сума соціальних виплат становить 37 євро, або в Греції (29 євро). Середній показник соціальних виплат по ЄС - 32 євро. Найбільші соціальні витрати беруть на себе роботодавці у Швеції - 52 євро. Нагадаємо, на сьогодні середня зарплата в Україні складає 2942 гривні.
Коментарі
нєрусскій
29.05.2012 10:12:12
Вимагать собі зарплату як у німців, маючи продуктивність праці нижчу в 6 разів, шлях в нікуди. Від робітника-найманця підвищення подуктивністі праці залеже лише відсотків на 20. Тоб-то можна його шмагать ще дужче, встановить відеокамери і т.і., але це все одно шлях екстенсивний. Інтенсивний шлях підвищення продуктивності праці може забеспечить тільки власник, та діючий від імені власника менеджмент компаній. На жаль, 70 років впродовж яких українське суспільство було виключене із Цивілізації, із бізнесу, зробили свою чорну справу; ми не маємо бізнесменів. Тоб-то власники підприємств є, а от бізнесменів серед них, відсотків 10-15. Всі інші, то просто дещо модернізовані бариги. А у бариги мізків замало для того, щоби бути бізнесменом. Барига розраховує на один-два ходи вперед, бізнесмен повинен бути стратегом і розуміть перспективу розвитку бізнесу на роки. Говорячи ще більш ніщивно, то ми в бізнесі хуторяни і бізнес у нас здебільшого хуторянський. Тож мають пройти ще багато десятків років, поки бізнес підросте, стане філософією, набереться досвіду, розшире свій кругозор, вивче англійську, стане солідним, та далекоглядним, бізнесменів почнуть ототожнювати не з розпальцовкою, а з людиною, що в поті чола добуває собі життєву стабільність, з*явиться впевненість, що завтра його не придушать податківці, бандити, рейдери і т.і. Тільки тоді з*явиться дійсно масовий бізнесмен який буде конкурентоспроможний на міжнародному ринку і перед яким можна буде ставить завдання підвищення зарплати робітників.