У приміському дизель-поїзді Ковель-Ягодин розмовляють двоє чоловіків:

 - До моєї тещі підходить ото днями один молодик – у шкірянці модній, джинсах дорогущих, певне,  коштують стільки, як я заробляю в місяць, й каже: «Ви, бабцю, дитина війни, я знаю. Так от, таким як ви, належить матеріальна допомога». «Від кого?». Від благодійного фонду хорошої людини, яка піклується знедоленими. Це сьогодні депутат Верховної Ради, шанована і знана особистість. Скажіть, що вам ліпше взяти – цукор чи гречку, а може, борошно на млинчики?...»

- і що ж взяла теща?

- О, вона в мене кмітлива. Каже: «Несіть чи везіть все підряд. Ось як отримаю, тоді подякую…»

- Правильно зробить, якщо візьме і те, і се. Рік виборів – жнива для знедолених. Бери, що несуть й дають, а голосуй по совісті. Тільки не за тих, що мозолі вже натерли на сідницях, сидячи всі ці роки під куполом Верховної Ради.

- Плодів того сидіння не видно. Як бідував народ так і бідує. Зате мільйонери з мільярдерами збагатилися на добре «бабло».

- Та головне, мені здається, не те, хто і як голосує на виборах, а хто і як рахує…

Справді, чим ближче до дати виборів, тим більше градус температури й ажіотажу в нашому суспільстві. Снують, наче бджоли, що вирвалися з вулика, претенденти на депутатський мандат, комбінують, планують, передбачають, прогнозують. Кажуть, вдруге в одну і ту ж саму річку, намагатиметься увійти наш земляк, генерал-лейтенант у відставці Олександр Скіпальський. Він позиціонує себе, як демократа, патріота, вірного сина України. Між тим, першої своєї каденції депутат від виборчого округу №19 навіть не спромігся «пробити» будівництво дороги до села Олеськ, де мешкали батьки. Тому його недобрим словом сьогодні згадує не один односельчанин.

Спочинку не знає і колишній народний депутат, успішний бізнесмен Ігор Єремеєв. Щоб переконатися у тому, досить розгорнути будь-яке обласне видання: гастролює чоловік дорогами Волині, як «естрадна звьозда». Там обіцяє дорогу підлатати, там замінити вікна на металопластикові, ще десь добудувати приміщення дитсадка. При такому розмахові місцевим владцям можна спокійно й далі чухати свої животи, не турбуючись соціально-економічними проблемами – претенденти на булаву все зроблять, у них грошей – кури не дзьобають.

Метушаться в фондах депутата облради Степана Івахіва, народного депутата Ігоря Палиці та інших добродійників. Всім хочеться догодити виборцям, сподобатися, як тій дівчині, яка хоче заміж. Претенденти ж хочуть депутатських пільг, приналежності до сонму «избранных».

У Любомльському районі бурхливу діяльність по заохоченню майбутніх виборців розгорнув відомий бізнесмен, засновник ПП «Укрпетроль» Сергій Ковальчук. Заохочує цукром, грішми і обіцянками помагати, сприяти, рятувати. Районна газета «Наше життя» в числі за 12 травня ц.р. повідомила, що « з метою здешевлення харчування дітей школи району отримали від одного до п”яти мішків цукру, що загалом складає 4400 кг». Якщо темпи не спадатимуть, то цим продуктом невдовзі можна буде засипати весь район…

А як же Закон про вибори? Такі дії – це підкуп виборців чи подачки бідноті? Та хто переймається цими категоріями? Куди орли літають, туди сороки не пускають.

Тому грошовиті кандидати, яких влада підштовхує обома руками, задовго до оголошення виборчої кампанії, землю носами й копитами риють, крупами й цукром вдобряють, грішми присипають, залишилося ще цукерками «Конті» приправити і коньяками й горілонькою полити… І люди почують кожного.

 

24.05.2012р. м.Любомль                                      Олександр Хоменчук

 

Джерело:

власна інформація;

районна газета «Наше життя», 12.05.12р.;

«Волинь-нова», 17 травня, м.Луцьк.