Червень 1941 року запам'ятався на Західній Україні не тільки нападом нацистської Німеччини, але й кривавими розправами, вчиненими нібито своєю ж державою в тилу. Йдеться про дотоді нечуване явище, навіть у практиці Народного комісаріату внутрішніх справ (НКВД) СРСР – масові розстріли політичних в'язнів у тюрмах Західної України протягом кінця червня-початку липня 1941 року.

Такі розправи масово проводились у тюрмах багатьох міст Західної України, зокрема у Львові, на соляних шахтах Саліни, в тюрмах Луцька та ряду інших міст Волині.

В'язень Луцької тюрми Микола Куделя, що чудом залишився живий, пригадує: «... як тільки вранці 23 червня 1941 року всіх в'язнів вивели на тюремне подвір'я, по натовпу вдарили кулемети, пролунали вибухи гранат, роздалися жахливі людські крики. Люди бігали, неначе загнані олені, збиваючи з ніг один одного. Поранені благали різними голосами: добийте мене, людоїди. Щоб замести свій злочин, трупи облили гасом і спалили».

Такі «подвиги» совєцька влада не змогла приховати. Цей комуністичний режим ще не засуджений. А чи всі ветерани війни справжні? Потрібен новий Нюрнберг.

 

Анатолій Король, член комітету Ківерцівського ВО «Свобода»