Вже не вперше вітчизняні Інтернет-медійники розповсюджують інформацію про те, як на фоні злиденного життя більшості українців шикує національна буржуазія незалежної України. Власне, слово «буржуазія» тут вжито з натяжкою, бо ж ідеться про чиновників державного відомства «Нафтогаз України», які ще з часів так званих «помаранчевих» звикли жити на широку ногу…

За інформацією видання «Наші гроші», лише на утримання центрального офісу, що в Києві, на рік з державного бюджету перераховується близько 77 мільйонів гривень. Не бідно! Згідно з правилами внутрішнього розпорядку, який неухильно виконується останніми роками, п’ять разів на місяць тут влаштовують фуршети. Їхнє меню передбачає бутерброди з червоною ікрою, баликом, рибою, а також рибу в склярі, крученики з грибами та чорносливом, пиріжки з яйцями та грибами, шашлики з курятини та лосося, овочеві, м’ясні, фруктові вироби. Всю цю смакоту неодмінно запивають горілкою «Немирів преміям», білим вином «Шардоне», червоним «Мерло», коньяком «Алекс Голд»…

Тричі на місяць тут організовують ВІП-фуршети, в меню яких додають шашлики з креветок, мідії, кільця кальмарів, корзинки з печінки тріски, деруни з ікрою і тому подібну екзотику. А з напоїв подають горілку «Гетьман», коньяк «Хенесі».

Окрім фуршетів, у правилах розпорядку – ще обіди для ВІП-персон, тобто вибраних, та своїх трудівників столу. Продукти для «своїх» розраховані на десять осіб. Якщо взяти в руки калькулятора і провести трохи арифметичних дій, то матимемо цікавий результат: один штатний працівник НАК з’їдає чотири зарплати простого українця!

Ще цікаві деталі з життя «золотої» фірми. Польоти керівників, певне, в Москву, на перемовини щодо газових преференцій, обходяться в 4,81 мільйона гривень, оренда 90 автомобілів престижних марок влітає в суму 44,22 мільйона на рік, а ще оплата пального (по 10,94 гривні за літр), техобслуговування. Загалом витрачається для цього близько 76,85 мільйона гривень щороку. Якщо порівняти із середньою зарплатнею в Україні, то це зарплата 26 тисяч українців, або ж 100 тисяч мінімальних пенсій!

 При цьому всьому НАК «Нафтогаз України» є збитковою державною кампанією, про що неодноразово повідомляли президент Віктор Янукович та прем’єр-міністр Микола Азаров. Глава держави якось сказав навіть, що збитки компанії сягають 500 мільйонів доларів США. Еге ж, а чого ж не будуть збитки, якщо державні службовці компанії мало не щодня запихають до рота ложками чорну й червону ікру, креветки, мідії, ананаси та інші дорогі продукти? І все це – за рахунок держбюджету, за наші з вами податки.

Таких компаній в Україні, де чиновник почувається, як вареник у маслі, багатенько. Всі хочуть шикувати за рахунок бюджетних коштів. І нема «смотрящего», який би провітрив ці «авгієві конюшні» та розігнав «прилипал» великою мітлою. Розмов про оптимізацію, реформування управлінської ланки – вистачає, та вони нагадують радше мантри йогів, адже за ними нічого не настає. Так звана «оптимізація» торкається хіба рядових працівників медичної, освітянської сфери на місцях, що виливається в чергові скорочення персоналу трудівників. І ще одне наяву – соціальні програми для мало імущих чи не щомісяця зазнають коректив, доповнень, утрясок, що ніхто й не вслідкує, як тут змінюються «правила гри».

 Простих людей можновладці продовжують тішити обіцянками, надто перед черговими виборами. Раптом згадують про соціальні програми, животіння мас. Ще вчора закликали до економного витрачання коштів, скорочували видатки, перекреслювали судові рішення про виплати «афганцям», «чорнобильцям», «дітям війни»…

А сьогодні раптом з’ясувалося: в нас уже є і зростання ВВП, і стрибок економіки. Пора, мовляв, братися за збільшення пенсій, соціальних допомог тощо. Чим менше днів залишатиметься до парламентських виборів, тим більше, я в цьому переконаний, бачитимемо показухи і абсурду. «То лі єщьо будєт!» – як співала Алла Пугачова.

За оцінками політологів, нині 80 відсотків населення нашої країни перебуває за межею бідності. За даними фахівців ООН, за межею бідності в минулому році опинилося чотири з п’яти наших співвітчизників. За останній рік вони збідніли на 10 відсотків.

А ось сумне зізнання нашого всім відомого «кровососі» Миколи Азарова: «10 відсотків найбідніших громадян України отримують два відсотки обсягу соціальних пільг, а 10 відсотків найбільш заможних – 22 відсотки». Як не дивно, але ті, хто володіє багатствами і крутить мільйонними сумами, розплачуються за газ та електроенергію за пільговими тарифами…

Тож нинішню соціальну політику нашої держави можна охарактеризувати словами: «Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе…»

 

Олександр Хоменчук