Колишній заступник міністра транспорту та зв’язку Петро Кравчук, який також був народним депутатом у 2006-2008 роках, і буде балотуватися від об’єднаної опозиції в Луцьку, звинувачувався в користуванні підробленим дипломом про вищу освіту. Однак від кримінальної відповідальності його звільнили на підставі закону про амністію. Про це повідомляє Рівненсько-Волинський інформаційно-аналітичний портал «Четверта влада».

За інформацією в ЗМІ, у вересні 2010 року проти пана Петра Кравчука Генеральною прокуратурою України була порушена кримінальна справа за статтею 358 Кримінального кодексу (підробка документів, печаток, штампів і бланків, їхній збут, використання підроблених документів). Причиною порушення кримінальної справи прокуратура називала використання під час прийняття на роботу завідомо підробленого документа – диплома про наявність вищої освіти.

Після досудового слідства справу розглядав Шевченківський районний суд Києва. У судовій постанові від 23 вересня 2011р. зазначено, що Петро Кравчук звинувачувався у тому, що придбав завідома підроблений документ про вищу освіту (Львівська політехніка, спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство», диплом№23 від 22.06.91) та надалі неодноразово використовував його з метою набуття певних прав (подав підроблений диплом до приймальних комісій Волинського інституту економіки та менеджменту (29.09.2005р.) та Волинського державного університету імені Лесі Українки (25.10.2006) з метою вступу до згаданих навчальних закладів, подав підроблений документ до Кабінету Міністрів України та відділу кадрів  Мінтрансзв’язку для отримання посади голови Укравтодору, а потім – заступника Міністра транспорту та зв’язку України).

Під час судового засідання Петро Кравчук заявив клопотання, щоб кримінальну справу проти нього закрили на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011, оскільки він 26.04.2011 року був визнаний інвалідом ІІ групи. Cуд задовольнив клопотання пана Кравчука , закрив справу на підставі ст. 1 п. “г” («підлягають звільненню від покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до статті 12 КК України, особи, яких на день набрання чинності цим Законом в установленому порядку визнано інвалідами першої, другої чи третьої групи») Закону України «Про амністію у 2011 році». Як бачимо, вміло організованим захистом Петро Кравчук був звільнений від кримінальної відповідальності, проте ця підстава про закриття кримінальної справи не може вважатися виправдальною.

А у 2008 році  Петра Кравчука підозрювали у недоцільному використанні коштів  «Укравтодору» при будівництві об’єктів до Євро 2012, держзакупівель  та порушенні тенденрних процедур. Зокрема навесні 2008 року завершилась великим скандалом організація тендеру траси Ковель-Ягодин, адже тоді визнали переможцем фірму без необхідного досвіду роботи. Зініційована одним із учасників тендеру перевірка виявила, що фірма-переможець реально мала у своєму штаті лише 5 інженерів та 6 робітників. А журналіст, який тоді хотів побачити офіс цієї фірми, за наданою адресою у с. Липини Луцького району знайшов особняк сусіда пана Кравчука, що був директором фірми-переможця тендеру.

Головою Державної служби автомобільних доріг України Петро Кравчук тоді пробув недовго. У серпні 2008 року він був призначений заступником міністра транспорту і зв’язку України, де і пропрацював до зміни уряду в 2010 році.

 

Довідково.

Біографія Петра Кравчука з сайту Вікіпедія

Народився 11 липня 1962 (село Підріжжя, Ковельський район, Волинська область). Українець. Одружений, має п’ять синів.

Освіта: Львівський політехнічний інституту (1991), «Автомобілі і автомобільне господарство», інженер-механік.

З 1979 — тракторист колгоспу «Волинь» (Ковельський район, Волинська область). З 1983 — водій колгоспу «Північний» (Миркайський район, Курганська область, Росія). З 1986 до 1988 — служба в Збройних Силах, військова частина 42198 (м. Луцьк). З 1988 — водій Луцького завокзального госпрозрахункового ринку. З 1992 — заступник директора МП «Магірус». 1994 — генеральний директор українсько-німецького СП «КЛВ». З 2001 — генеральний директор українсько-німецького СП «Волинь-Транс». 2005 – 2006 — директор ООО «Мінмат Ревербері», місто Луцьк.

Був членом та головою Волинської обласної організації ХДПУ. Колишній член та голова Волинської обласної  організації Української соціал-демократичної партії (2001 – 2011). 23 грудня  2011 року вийшов з УСДП та вступив до партії ВО «Батьківщина» через незгоду зі зміною керівництва партії.