По луцькому одномандатному виборчому округу № 22 рветься до депутатського крісла «народний кандидат», несудимий професор Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти Юрій Недужко. Піар у цього вельмишановного пана розпочався ще за пів року до офіційного старту виборчих перегонів. Напевно, за зароблені на науковій ниві кошти (гранти, премії, гонорари) було розгорнуто досить масштабну рекламну діяльність та отримано непогану медійну підтримку. Професор окуповує алеї міських сітілайтів, його рекламою, наче шпалерами, обліплюють колони для оголошень, а з білбордів Недужко хизується заголовками своїх публікацій. Тож агітаційні проспекти з його портретом, відібравши рекламні місця в чотириногих друзів з притулку, супроводжують лучан на кожному кроці. Куди не глянь – усюди професор Недужко: в маршрутах, на білбордах і на стовпах.

Хто ж він такий, цей професор Юрій Недужко? Його розширену передвиборчу програму з розлогим власним коментарем по 2-3 штуки в одні руки впихають ледве не на кожному кроці. Інформація у газетці дуже схожа на неіснуючу цукерку, якою дурять малу дитину, аби та не плакала. Високі зарплати, дешеві кредити, безкоштовні квартири, стрімкий ріст ВВП, мільйони нових високооплачуваних робочих місць, тюрми – бандитам та олігархам, котрі не сплачують податків, скасування пенсійної та податкової реформ, грандіозні зміни в медичній, земельній, освітянській та військовій сферах – невже все це під силу 36-річному професору Недужку? Разом із тим, «народний кандидат» тримає у секреті інформацію про механізми реалізації своїх близьких до популізму гасел.

Уявімо, що щось трапилося з електоратом, і в результаті цього Юрій Недужко зайняв одне з 450-ти парламентський крісел. Уявляєте? Яким чином він сам, один, не маючи практичного управлінського досвіду, буде будувати всім обіцяну фантастичну країну Ельдорадо. Цікаво було б побачити подібне на власні очі?

У рейтингу, оприлюдненому Комітетом виборців України на основі опитування жителів області на предмет підтримки людей, яких хочуть бачити в українському парламенті, Юрій Недужко отримав аж 1% довіри волинян. Вочевидь, всюдисущий професор таким чином намагається імітувати картину своєї популярності, однак у те, що такі методи матимуть на лучан якийсь вплив – експерти сумніваються.

Напевно, наші люди врешті виросли з того віку, щоб просто вірити необґрунтованим політичним гаслам або навчилися вирізняти кандидатів, котрі балотуються не зовсім по-справжньому.

У своїй біографій Юрій Недужко чомусь не згадує про родину. Пише, що народився просто в Луцьку. А виборцям цікаво було би знати про батьків, котрі дали рідній Волині великого науковця.

Чому з очільників Асоціації молодих вчених НАН України після захисту докторської дисертації він скромно піднявся лише до професора Волинського інституту післядипломної педагогічної освіти? Чому пана професора не чекають в Національному, нині вже Східноєвропейському університеті?

До виборів ще достатньо часу. Тож лучани сподіваються, що до вирішального дня встигнуть почути від свого кандидата відповіді на ці та ще на багато інших риторичних запитань. Питань, звісно, вдосталь, однак чи дозволить досвід професору Недужку дати виборцям достойні відповіді? В інакшому ж випадку це виглядатиме як чергова піар-кампанія кандидата-пустослова.