Сьогодні, поспішаючи на роботу, обабіч маршрутної зупинки помітила картину, яка нагадала мені «совок». Зокрема, таких шалених черг перед магазинами я не бачила ще з тих часів. Пригадались заразом і напівпорожні прилавки магазинів, на яких можна було знайти лише гору консервних банок з морською капустою, солянкою та вівсяне печиво.

Однак навіть за цим скупеньким асортиментом у день завозу товару під магазинами збиралась черга. У ті дні, коли ж на прилавки потрапляли дефіцитні товари, ще до відкриття торгового залу під стінами магазинів шикувались метрові черги. Люди наввипередки забігали до магазинів і хапали оберемками товар, який навіть роками не був їм потрібен. Тоді ж це було модно, вхопити кілька пляшок «тройного» одеколону, або ж з десяток тюбиків вакси.

Сьогодні ж за двадцять років я побачила ту саму картину: під стінами магазину роїлась черга з півсотні людей. Найбільшим моїм здивуванням стало те, що магазин був аж ніяк не продуктовим, куди по логіці могли б завести якісь делікатеси, і навіть не магазин товарів повсякденного вжитку. Натовп покупців зібрався під дверима… секонд-хенду.

Звісно можна усе списати на «скрутне фінансове становище» українців через низький рівень зарплатні, однак найбільш дивним є те, що за один візит до такого магазину у день завозу товарів покупець лишає всередньому 100-200 гривень. При тому, ціна на товар далеко не низька – 70 гривень за кілограм. Таким чином, покупець придбаває кілька одежин, які вже хтось носив і в далеко не ідеальному стані.

Тож дивним лишається не те, що на сьогодні люди можуть дозволити собі лишень купувати речі «з чужого плеча», а те, що це впливає на українську ментальність і люди за принципом «натовпу» окуповують магазини дешевих речей без перебору придбаваючи усе, що потрапляє в руки. Тож такі натовпи під магазинами секонд-хендів навертають на думку, що не так вже й далеко відійшла Україна від «совка» і як не крути, а люди скільки б не заробляли – все-одно люблять стояти в чергах за черговими знижками чи дешевим товаром, який би він не був.