Кандидат у нардепи по ОВО №22 з центром у Луцьку Петро Кравчук вже втретє бажає стати народним обранцем. А те, що у нього немає іншої освіти крім шкільної та щей за час попередніх каденцій неодноразово мав конфлікти з законом – його зовсім не бентежить, - зауважує інтернет-видання «Під прицілом».

Кравчук Петро Костянтинович народився 1962 року в селі Підріжжя, Ковельського району, де пішов до школи. Як кажуть односельчани, вчився «не дуже», бо й до школи ходив як заманеться. В міліцію тоді таких ще не брали, тож, отримавши  атестат - пішов у колгосп трактористом.

До лав радянської армії юний Петро Кравчук не поспішав тому подався до Росії на роботу. В колгоспі «Північний» Курганської області, Миркайського району йому вдалось влаштуватись на роботу водієм. Як не як, а відслужити в армії йому довелось. Таким чином, у віці 24 років Петру поголили лоба й забрали у військову частину міста Луцька.

Після дембелю Петро Кравчук знову пішов трудитись водієм цього разу на Луцький завокзальний госпрозрахунковий ринок: возив помідори, шив шапки, торгував. Купивши власного МАЗа, зайнявся контрабандою червоної ікри. В кишенях почали шелестіти гроші...

На початку 90-х налагодив стосунки з представниками німецької автомобілебудівної компанії «Магірус». Почав переганяти автомобілі. Відчув смак грошей та вирішив організувати власну фірму. Завдяки капіталовкладенням партнерів, у 1994 році заснував українсько-німецьке СП «КЛВ» (абревіатура від власних імен партнерів). Щоб не платити за розмитнення, Петро Кравчук ввозить автомобілі під виглядом іноземних інвестицій. Щоб не ділити прибутки на всіх - «кидає» одного з партнерів.

У 2001 організовує нове українсько-німецьке СП «Волинь-Транс». Пізніше, краде право співвласності у свого останнього й головного інвестора - німецького партнера Вольдемара, шляхом переоформлення спільних підприємств на власних синів.

Шалені гроші та жага влади закрутили голову Петру ще в 90-х. У 1998-му від ХДПУ, а пізніше, у 2002 самовисуванцем він балотується у депутати Верховної Ради України.

Після невдалих спроб просунутись в парламент, у 2005 засновує ООО «Мінмат Ревербері» - підприємство по виготовленню мінеральної вати. Для цього на території житлового масиву отримує земельну ділянку і по сьогодні труїть сусідів відходами шкідливого виробництва.

Третя спроба стати народним обранцем увінчалась успіхом. 2006 року від «Блоку Юлії Тимошенко» обирається депутатом Верховної Ради. Дивним чином займає посаду Члена Комітету з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва. Після розпуску ВР в наступному році, на чергових виборах знову отримує депутатський мандат та посаду Члена Комітету з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією.

Для того, щоб отримати посаду голови ДП "Укравтодор", а потім – заступника Міністра транспорту та зв’язку України, подає до відділу кадрів Мінтрансзв’язку підроблений документ про вищу освіту (Львівська політехніка, спеціальність «Автомобілі та автомобільне господарство», диплом №23 від 22.06.91). До слова, Кравчук використовував підроблений диплом при подачі документів до приймальних комісій Волинського інституту економіки та менеджменту (29.09.2005р.) та Волинського державного університету імені Лесі Українки (25.10.2006) з метою вступу до цих навчальних закладів.

У січні 2008 року Кабінет міністрів призначає тракториста без освіти Петра Кравчука керівником Державної служби автомобільних доріг України ("Укравтодор").

На цій посаді Петро Кравчук потрапляє під підозру у недоцільному використанні коштів «Укравтодору» під час будівництва об’єктів до Євро 2012, держзакупівель та порушенні тенденрних процедур. Організація тендеру по реконструкції траси Ковель-Ягодин навесні 2008 року завершилась скандалом. Переможцем виявилась фірма без необхідного досвіду роботи, котра у своєму штаті мала всього 5 інженерів та 6 робітників. Директором фірми-переможця виявився пан Кравчук, а її офіс знаходився у с. Липини Луцького району по сусідству з його особняком.

23 травня 2008 року він складає депутатські повноваження і вже у серпні того ж року обіймає посаду заступника міністра транспорту й зв’язку, з якої був звільнений наприкінці березня 2010-го.

Вже у вересні 2010 року проти Петра Кравчука Генеральною прокуратурою України була порушена кримінальна справа за статтею 358 Кримінального кодексу (підробка документів, печаток, штампів і бланків, їхній збут, використання підроблених документів). Зокрема його звинуватили «у використанні під час прийняття на роботу завідомо підробленого документа – диплома про наявність вищої освіти».

Як тільки «запахло смаженим» і він зрозумів, що може загриміти на нари, у Кравчука з’являється посвідчення інваліда ІІ групи від 26.04.2011 року. З огляду на це, він подає клопотання про закриття кримінальної справи на підставі Закону України «Про амністію у 2011 році» від 08.07.2011. Відтак, інваліда Петра Кравчука амністують.

Нині Петро Кравчук проживає у селі Липини Луцького району Волинської області. Офіційно є заступником директора ТОВ «Мінмат Ревербері», членом політичної партії Всеукраїнське об’єднання «Батьківщина». Незважаючи ні на що, знову висуває свою кандидатуру на посаду народного депутата України по одномандатному виборчому округу № 22. У своїй передвиборчій програмі обіцяє голосувати за імпічмент президента Януковича.

Певно його амбіції не обмежуються депутатським мандатом. Чом би Кравчуку не піти в Президенти? Адже в країні малограмотних міністрів-трактористів можливо все…