Громадський транспорт – це стратегічна галузь для будь-якого міста. Так само як і зв’язок - у цих сферах неприпустима монополія. Інакше той, хто контролює маршрутки, буде мати спокусу пошантажувати міського голову чи депутатів під час вирішення якихось вигідних лише йому питань. Тож у разі їх невирішення - одним помахом руки зупинить рух громадського транспорту. Ви уявляєте скільки невдоволення і галасу спричинить це? Настане справжній транспортний колапс. І тоді спробуй не піди на поступки такому монополісту. Тому в економіці це надзвичайні важелі впливу на всі рішення міської влади.

Саме таким транспортним монополістом у Луцьку хоче стати сімейство Голєвих, «підім’явши» більшість маршрутів під своє підприємство «Санрайз». Перенесення тендерів на маршрути, судова тяганина і тиск на прийняття рішень комісіями - ось той неповний перелік методів, якими користуються «народні адвокати». Подейкують, що і звільнення Рустама Дячука, екс-начальника управління транспорту і зв’язку, є наслідом кількарічної вйни з Оленою Голєвою, оскільки він був проти зосередження в одних руках більшості маршрутних перевезень.

Зґвалтований тендер

Історія з поступовим захопленням маршрутів у Луцьку почалася  2010-го, коли міською  радою було оголошено тендер на маршрути, які обслуговувало АТП 10701. Скориставшись періодом на зламі влад, адже тоді саме відбулися вибори до Луцької міської ради і її головою став Микола Романюк, Олена Голєва почала «мутити воду» у транспортних питаннях.

Директор автотранспортного підприємства АТП 10701 Вадим Вітинський переконаний, що зараз у Луцьку відбувається транспортна вакханалія: «Конкурсний комітет почався в жовтні, коли головою був ще Богдан Шиба, а закінчився при Миколі Романюку 2011-го. А коли депутатом стала Олена Голєва, використовуючи владні повноваження у транспортній галузі, почалися незрозумілі речі. До нас на АТП 10701 перейшло близько 100 автобусів дрібних підприємців і своїх у нас 30 машин. Було структуризовано транспортний ринок.  Дрібні підприємці пішли під великі автотранспортні підприємства. Таким чином, водії підприємців проходили медогляди, їх машини на справність перевірились механіками, автобуси милися на мийці і були забезпечені стоянкою. Голєви свого часу обслуговували «Кромберг енд Шуберт», але їм потім відмовили. Бо у них старі автобуси. Треба забирати старі і ставити нові, розвиватися. А в нас навпаки. І їм не було куди вклинитися. Тож вони збурили всіх дрібних підприємців, які не отримали маршрутів».

Як стало нам відомо з достовірних джерел, конкурс був зупинений у грудні з порушеннями. Адже ніяких підстав для цього не було. Тендер добігав кінця і Голєва розуміла, що вона не добирає балів. Адже явним лідером було автопідприємство АТП 10701, оскільки у нього одна з найкращих інфраструктур, є необхідна кількість механіків на одиницю техніки, лікарі, які проводять медобстеження водіїв перед рейсом та обладнана стоянка. Тому депутатша підбурила дрібних підприємців, які не отримали маршрутів і вони почали атакувати міськраду. Як наслідок - тендер зупиняється, і переноситься у зв’язку з конфліктною ситуацією. Але ніякої конфліктної ситуації законодавством не передбачено. Таким чином, Олена Голєва виграє час і намагається вплинути на членів тендерного комітету. Усі ці затягування тривають аж до літа. За цей час керівники «Санрайзу» намагаються знищити свого конкурента АТП 10701.   

Наїзд маршрутки на зупинку по вулиці Рівненська, як можливість дискредитувати конкурента

До збурення дрібних перевізників усі вони були під великими автотранспортними підприємствами, такими як Луцьке підприємство автотранспорту, автобусний парк, АТП 10701. Зокрема, вони проходили там медобстеження у лікарів, механіки забезпечували технічний контроль, на стоянці перебували не під забором, а на території спеціалізованого підприємства. Голєва ж, підбуривши дрібних перевізників, повертає транспортному ринку хаотичний стан. Окремі приватні підприємці виходять з під «стягів» великих автотранспортних підприємств і вирушають на маршрути по своїх картках. Вадим Вітинський вважає, що це і спричинило ту жахливу аварію на зупинці біля готелю «Лучеськ», що на вулиці Рівненська: «Підприємці не проходять техконтроль, перед  виходом на рейс і не проходять відповідного медогляду. А в АТП переглядає механік під час приїзду і від’їзду. Так само і водія лікар перевіряє. У нас був випадок, коли лікар не допустив водія до виїзду на маршрут, бо побачив негаразди зі здоров’ям і та людина вийшла від нього і померла прямо на території АТП. А якби не було цього медогляду, то людина б могла померти за кермом автобуса з пасажирами. І тоді 17-ка, яка мала їхати від нас, поїхала під карткою підприємця, і робить аварію на зупинці. Бо йому стало погано за кермом. Можливо перед рейсом водій і не проходив медогляд. Бо водії приватних підприємців тоді часто недотримувалися цих вимог».

Олена Голєва у свою чергу в аварії  першим ділом звинувачує головного конкурента АТП 10701. Мовляв, від них виходила у рейс та злополучна 17-ка.  Хоча при цьому забуває,що саме вона доклала руку, аби створити цей транспортний хаос. «Народний адвокат» звертається у Мінстерство з вимогою забрати ліцензію у АТП 10701 і з лютого починаються перевірки. Хоча в період оголошення тендеру це заборонено. А якщо і перевіряють, то це не повинно впливати на тендер. Ті перевірки тривали на підприємстві 5 місяців. Інспекції не виявили порушень, однак з достовірних джерел відомо, що була поставлена чітка задача забрати ліцензію в АТП 10701. Таким чином, знищивши основного конкурента.

Як Голєв сам собі здав в оренду територію АТП 

Перемігши в конкурсі по маршрутах 12, 17, 2, 22, сімейсву Голєвих виявилося замало цього. Тож «Санрайз» почав претендувати ще на маршрути під номерами 16, 28, 25, 31 та 47, які обслуговували автобуси АТП 10701. Директор транспортного підприємства Вадим Вітинський обурюється результатами конкурсів: «Як може в мене вигравати «Санрайз», якщо він в мене на квартирі? В мене орендує територію, отримує послуги від АТП 10701 на механіка, на лікаря, на стоянку. І це ж не його стоянка, не його лікар, не його механік.  Штампи, які ставляться в лікаря – це наш лікар, наш механік. Вони взяли людей на чверть ставки і казали, що вони у них працюють. Як може один механік нормально обслужити 50 автобусів. Хоча в законі чітко вказано, не може лікар переходити на інше підприємство. Що вони доводили у судах, що це, мовляв, лікар і механік «Санрайзу». Вони кажуть:  «Бачите ось наші печатки». Колись Голєв був акціонером підприємства АТП, але 2008-го він вийшов з акціонерів і ми зробили обмін акцій. Я йому віддав частину акцій швейної фабрики по вул. Бойка, а він мені акції АТП. Хоча це був нерівноцінний обмін. А в нього був укладений договір на 3,5 тисячі гривень в місяць оренди на території АТП, де стояло 50 автобусів. Таку вартість оренди має кіоск на Відродження. А це велике підприємство з мільйонними оборотами. У нього свого часу був доступ до печаток. То він собі за такою ціною і здав в оренду площу. Ми змушені ще були доплачувати податок на землю».

Усе це робилося і робиться з метою приховати реальні прибутки. Голєвим виявилося замало, тож єдину реальну загрозу вони вбачали в основному конкуренті - АТП 10701. Вадим Вітинський каже, що через судові тяганини та затягування тендерів втратив уже чимало грошей і здоров’я. Довелося навіть продавати автобуси, коли підприємство залишилося без маршрутів.

«Ми бачачи ту ситуацію і звернулися до тендерної комісії з листом. В якому йшла мова про те, що «Санрайз» надало недостовірну інформацію про себе. Згідно з постановою Кабміну їх повинні були зняти з конкурсу. Окремі члени конкурсного комітету була лобістами «Санрайз», тож почалися «гойдалки». Нам почали недораховувати бали».

Суди по-Голєвські

Судова тяганина, де оскаржується переможець конкурсу триває і по сьогодні. Адже «народний адвокат» вправно повела справи у Львівському Апеляційному суді.  Вадим Вітинський каже, що такого за свою підприємницьку діяльність він давно не бачив: «Такого ще не бачив. Тут ми були в судах по 4-5 раз і засідання по півтори-дві години проходить. Триває суд, аж раптом зупиняється і судді йдуть в нарадчу кімнату, потім знову повертаються, знову йдуть радитися, бо смикають з усіх сторін. У нас сьогодні суд - це просто аукціон, хто більше заплатить. Я сказав принципово, що платити не буду. Немає за що».

З достовірних джерел нам стало відомо, що Голєвим допомаггали у справі доволі впливові люди, серд яких і однокурсник голови Львіського Апеляційного суду, який за все "домовлявся". Апеляційний суд ухвалив рішення визнати нечинним рішення конкурсної комісії  в частині визначення переможця, тобто АТП 10701. Голєви лише отримавши ухвалу і відразу побігли до Луцького міського голови Миколи Романюка, щоб укласти з міською радою угоду про перевезення. Адже «Санрайз» у конкурсі посіло друге місце, а відтак, на думку Голєвих, має першочергове право на отримання спірних маршрутів. Однак не так сталось, як гадалось. Голєви ж думали що отримають маршрути в користування як наступний учасник тендерної черги, адже вони були другими за кількістю балів після АТП 10701, у якого судом у нього було відібрано право переможця. Суд же не вирішив хто у тендері переможець, оскільки це не в їх юрисдикції. Це в праві вирішувати тільки конкурсна комісія. Тоді необхідно знову проводити конкурс і визначати переможця. Однак коли це буде достеменно невідомо.  Адже тривають суди у вищих інстанціях, а відтак конкурс відтерміновується.

Голєви ж не тільки хочуть забрати ці спірні маршрути, але зазіхають на Луцьке підприємство електротранспорту та хочуть «підім’яти» окремі служби таксі. Транспортна колотнеча у Луцьку триває вже не перший рік. Головні фігуранти так і не можуть дійти згоди в питанні поділу маршруток між перевізниками. Але справа в тім, що саме питання поділу не входить в плани сімейства Голєвих - вони як завжди хочть все і одразу.