Міжнародний фонд «FOUR PAWS» («Чотири лапи») має намір забрати із Луцького зоопарку тварин. І хоча наразі ця організації не надала для цього жодних необхідних документів, які б дозволяли їй, з-поміж іншого, вилучати майно міської комунальної власності, проте вже оголосила, що завтра, 27 листопада, її члени будуть перевозити ведмедів, один із яких належить до власності міста.

Про те, що Луцький зоопарк може залишитися без ведмедиці Маші, яка мешкає тут вже чимало часу, краєм вуха вдалося почути, відвідуючи засідання тимчасової депутатської комісії Луцької міської ради з питань перевірки діяльності КП «Луцький зоопарк». Мене це питання зацікавило, тож спробувала «розкрутити» його трохи більше. Однак те, що дізналася, вразило: міжнародний благодійний фонд із австрійською пропискою без жодних на це правових підстав має намір забрати з луцького звіринцю ведмедицю. Але про це – по порядку.

Власне, ця історія розпочалася у липні 2012-го. Тоді Луцьк «прославився» на всю Україну. Адже, як йшлося у відео, наданому українським журналістам міжнародним благодійним фондом «Чотири лапи», у комунальному підприємстві «Луцький зоопарк» незаконно продали ведмежа. Одним із перших матеріал, де зафіксовано, як маля, що кричить і пручається, пхають у ящик, показав телеканал «1+1».

Потому його підхопили чимало і всеукраїнських, і місцевих ЗМІ. Акцент ставився на незаконності оборудки і на тому, що а) ведмежа на кличку Настя не мали права забирати у матері – ведмедиці Маші, б) місце, куди тваринку перемістили (а це Гайсинський зоопарк), було непристосованим для перебування там цієї тварини. (До речі, цікава деталь: як свідчать новини у інтернеті, з власником Гайсинського зоопарку Олександром Поповичем Амір Халіл, який очолює «Чотир лапи», був знайомий. Познайомилися, коли працівники цієї ж організації визволяли з неволі ведмедицю у Літині. Саме пан Попович допомагав тоді Аміру вести переговори з власником тварини).

«Сцену відлучення Насті від мами хтось зафіксував на відео. Транслювали по телебаченню. Спокійно дивитися на записані кадри може тільки людина з байдужим серцем. Ведмедиця мало не рознесла вольєр, побиваючись за своїм дитям. Фахівці кажуть, що у ведмедів-матерів надто сильний інстинкт з їхніми дітьми. Зняте відео передали у Міжнародну організацію захисту тварин «Чотири лапи». Ті провели власне розслідування. Як тільки встановили, що Настя знаходиться на Вінниччині, одразу вирушили рятувати тварину», – йшлося  в одній з новин, що описували згадувані події.

Теза про те, що коли зірки запалюють, то це комусь потрібно, підтвердилася, коли я почала цікавитися цією темою глибше. Бо, як випливає з того, що мені вдалося дізнатися, така прискіплива увага до Луцька – не випадкова. Й захист тварини – тут, на жаль, не основне. Подейкують, що зйомки факту продажу ведмежати мали на меті дискредитувати директора цього комунального підприємства Володимира Гончарова (робота якого й особисто у мене викликає чимало зауваг та запитань). Але відбулися вони не без «допомоги» принаймні однієї особи, яка сама була не проти прийти сюди на роботу і сісти у крісло керівника КП. «Відео про те, як у ведмедиці забирають ведмежа, нам передали небайдужі люди», – завуальовано говорив на тему появи «кіна» керівник міжнародної організації захисту тварин «Чотири лапи» Амір Халіл.

Через короткий проміжок часу з’явилося продовження теми – новина про те, що ведмежа Настю повернули до Луцького зоопарку (цікаво, що його новий власник Олександр Попович погодився віддати маля без жодних перешкод). Спеціалісти кажуть, що визначальними для таких тварин є перші кілька годин спілкування – і доросла особина або вертає маля, або категорично не сприймає. У Луцьку події відбувалися за другим сценарієм – мати маляти відмовилася приймати свою доньку. Можливо, певну роль у цьому відіграло і те, що ведмедиця Маша вже на той час очікувала на наступне потомство.

Тоді ж вирішили, що приблизно через тиждень (тобто ще в липні – авт.) фахівцям стане зрозуміло, чи зможуть надалі бути разом Настя з мамою. Амір Халіл висловив переконання, що так воно й станеться. «Якщо не через тиждень, то трохи за довший період часу, але тварини все одно відчують одна одну, – розповідав він. – Для них створимо спільний вольєр».

Тема повернення заслуговує окремих рядків – ведмежа не було у Луцьку  приблизно місяця півтора-два. Однак при його поверненні жодних довідок про стан здоров’я тваринки «Чотири лапи» не надали. Мало того, вони помістили Настю у літній вольєр неподалік клітки її мами Маші, а не спробували облаштувати хоч якусь карантинну зону. Вибиті з колії інформаційний скандалом, у Луцькому зоопарку тварину теж прийняли, грубо кажучи, під «чесне слово». А у Насті не було навіть біологічної картки (щось типу паспорту тварини), яку їй видали при передачі Олександру Поповичу.

Час ішов, але возз’єднання так і не відбулося. Навпаки, тварини переживали сильний стрес: ведмедиця постійно металася по клітці та гарчала на ведмежа, а по ньому було видно, що мала боїться агресії дорослої тварини. На таку ситуацію реагували й інші чотирилапі, що мешкають у Луцькому зоопарку: пара Маші – ведмідь Міша, а також ведмедиця Марта (довгий період часу її утримували у неналежних умовах в одному із готельних комплексів Кам’янця-Подільського)   і самець Ваня (його привезли, відловивши на трасі поблизу села Брище Луцького району).

Далі – гірше. Восени таке спільне перебування на одній території Маші та Насті ледь не призвело до трагедії. 7 вересня у зоопарку Луцька сталася надзвичайна подія – ведмедиці вдалося вийти за межі клітки, зламавши замок. Тоді начальник Державної екологічної інспекції на Волині Олександр Ткачук, коментуючи ВІПу цю ситуацію, насамперед зазначив, що співробітники зоокуточку спрацювали професійно, оперативно і виважено. Він додав, що зламаний замок – наслідок агресивної поведінки ведмедиці Маші, спровокованої поверненням ведмежати. Маля природозахисники з «Чотирьох лап» обіцяли забрати у спецпритулок, та зробити цього не поспішили.

Як вдалося дізнатися вже зараз, критичну ситуацію підсилило й те, що саме того дня, 7 вересня, доглядати за Настею прийшли інші волонтери – на зміну тим, що буцімто пішли у відпустку. Чому буцімто? Бо такі зміни відбувалися доволі часто, «Чотири лапи» міняли людей, але такі перетасовки ніколи не були оформленні документально. Тобто, одні були, інші прийшли. І жодного за цим контролю. Самій Насті такі зміни теж вдавалися взнаки – те, що тваринка переживала стрес, свідчить той факт, що вона навіть гризла лапи.

Окремо про те, що ж у цей час робили волонтери «Чотирьох лап». Як розповіла ВІПу заступник директора Луцького зоопарку Людмила Денисенко, волонтери організації доглядали за маленькою твариною. Щоправда, їхня «кваліфікація» потребувала помічі самих співробітників звіринцю (навіть у питанні, чим Настю годувати). Окрім того, не провівши навіть елементарного інструктажу, за ведмежам закріпили доглядати ГО «Товариство захисту тварин» (яку очолювала тоді вже новоспечений заступник директора Луцького зоопарку Богдана Новарчук). Думаю, читачі погодяться, що про дотримання норм безпеки праці тут не йдеться взагалі. І, до речі, голосно заявляючи про те, що захисників тварин хвилює доля і матері-ведмедиці, і доньки, харчі волонтери приносили лише одній тварині.

Сентенція про те, що немає у світі нічого постійнішого, ніж тимчасове, підтверджує той факт, що Настя мешкає у КП «Луцький зоопарк» і досі. Звідки, очевидно, можна зробити висновок, що умови у звіринцю не такі вже й непридатні для ведмедів. Бо ж якщо це не так, то чому організація «Чотири лапи» за понад 5 місяців не знайшла для тварини, долею якої так переймалася, кращого місця утримання?  Та й загалом, за цей період організація, що іменується благодійною, жодної благодійної допомоги іншим мешканцям звіринцю не надала. Як, напевно, і не збирається платити за оренду вольєру, де чи не півроку жила Настя?

Новий і доволі цікавий поворот у цій історії трапився зовсім нещодавно – у жовтні цього року. Суб’єкт за назвою «Фієр Протен Інтернейшнл» в особі доктора Аміра Халіла пропонує Луцькій міській раді в особі Луцького міського голови Миколи Романюка підписати угоду про співпрацю. Її текст я навмисне подаю повністю, аби читачі змогли оцінити договір типу «шило на мило» (на мою суб’єктивну думку).

Окрім того, окрема угода надсилається і Луцькому зоопарку. Там умови ще «звабливіші». Директору Володимиру Гончарову пропонують погодитися на запобігання подальшому розмноженню ведмедів у Луцькому зоопарку й припинення розведення тварин тут та зосередитися на наданні додаткової території для конфіскованих тварин  у майбутньому. Натомість «Чотири лапи» зобов’язуються провести стерилізацію ведмедів, допомогти покращити умови для вже існуючих тут клишоногих, постачати обладнання і ліки для цих тварин.  Окремо у двох пунктах різними словами пропонується одне й те ж: б) надавати Луцькому зоопарку інформаційну і технологічну підтримку з утримання ведмедів та великих тварин і г) надавати підтримки персоналу зоопарку шляхом навчання з утримання ведмедів та інших тварин. Хоча, нагадаю, допомоги співробітників звіринцю волонтери «Чотирьох лап» потребували навіть під час догляду за Настею.

Запропонувати ці угоди до Луцька прибув особисто Амір Халіл. Він зустрівся з Луцьким міським головою Миколою Романюком. І, з-поміж іншого, нібито заявив: «Чотири лапи» заберуть зі звіринцю двох особин – ведмежа Настю і ведмедицю Машу. А для того, щоб «спростити» процедуру передачі, буцімто натякнув, що від того, як поведеться Романюк, буде залежати те, у якому світлі Луцький зоопарк і особисто міського голову покажуть ЗМІ, у тому числі й всеукраїнські.

Луцький міський голова стосовно теми таких собі погроз спілкуватися не захотів. Проте заявив: Луцьк віддасть свою тварину лише тоді, коли це буде юридично законно. А наразі жодних найменших підстав для цього немає, як, до речі, й відсутні будь-які офіційні документи з цього приводу. Бо ж навряд чи можна вважати таким електронний лист «на дерєвню дєду», що прийшов на електронку заступника директора Луцького зоопарку.

До речі, керівництво КП «Луцький зоопарк» попросило фонд надати їм для ознайомлення статут та документи, на основі яких «Чотири лапи» діють в Україні. Відповіді поки не надходило.

Наразі важливим є ще й те, що ведмедиця Маша орієнтовно за місяць буде мати малят і вже готує барлогу. Тож навіть цей факт повинен би зупинити тих людей, які дійсно турбуються про тварин. Адже невідомо, як подіє на ведмедицю той же наркоз. Статистичні дані свідчать, що загалом по зоопарках України лише зо п’ять пар ведмедів дають потомство. Як на мене, це теж доказ того, що умови в Луцьку не такі вже й погані.

Попри це, завтра вранці (значно раніше, ніж КП «Луцький зоопарк» розпочинає робочий день) міжнародний благодійний фонд «Чотири лапи» має намір вилучати зі звіринцю двох тварин – і ту, яку вони добровільно-примусово «накинули» місту, і ведмедицю, яка мешкає тут уже 20 років (згідно з документами, вона 1992 року народження). І прибудуть ці природозахисники нібито не самі, а в супроводі представників центральних телеканалів.

Чому таке непереборне бажання забрати Машу, залишається лише здогадуватися. Адже уже зрозуміло, що возз’єднання її з донькою Настею не відбулося. Також тварина, згідно з документами, що є у луцькому звіринцю, не належить до породи бурих ведмедів, що охороняються Червоною книгою (на чому теж ставився акцент, коли говорилося про те, що вона потребує захисту: мовляв, в Україні у неволі утримують 97 бурих ведмедів й усіх їх мають намір визволити представники міжнародної організації «Чотири лапи»). Окрім того, як я уже писала,  у Луцькому зоопарку є двоє зайд – Марта і Ваня.  Проте вони у черзі на поліпшення житлових умов від «Чотирьох лап» не стоять. А ще відомо, що організація вже з серпня знає про ведмедя, який мешкає в одному з розважальних закладів Турійщини, проте ні поліпшити його умов утримання, ні вилучити тварину не поспішає.

«Головне, що маємо дозвіл з Міністерства екології. Наша організація підписала з українським міністерством договір про співпрацю. Ним передбачено, що «Чотири лапи» мають визволити з неволі і перевезти у реабілітаційний центр «Синевир» на Закарпатті усіх ведмедів, що утримуються у неприродних умовах», – свого часу заявляв журналістам Амір Халіл.

Поцікавилася у начальника Державної екологічної інспекції на Волині Олександра Ткачука, чи Міністерство екології України може якимось чином впливати на передачу  ведмедиці Маші для перевезення її в інше місце утримання. «Ніхто цього робити не буде і не має права, бо вона – комунальне майно. Міська влада у цьому питанні має чітку позицію: наразі ведмедиці не віддадуть ні безплатно, ні за гроші», –  був він категоричним у відповіді. Окрім того, співрозмовник наголосив, що зараз ведмедицю неможливо переміщувати навіть з огляду на її «цікавий» стан. Та й, за словами Олександра Ткачука, його підлеглі проінспектували Луцький зоопарк на предмет того, чи відповідають умови утримання тут ведмедів чинному законодавству. Перевірка показала, що й територія, і вольєри облаштовані відповідно до букви закону.

Для того, аби будь-яку тварину можна було переміщувати територією України, вона має мати принаймні два документи. Один з них (первинний) видається структурою, що цю істоту або продає, або передає на безоплатній основі (в описаній ситуації це мало б зробити КП «Луцький зоопарк»). Опираючись на цей документ, ветеринари дають свідоцтво на перевезення. Проте, як уточнив начальник управління ветеринарної медицини міста Луцька Василь Татушко, представники «Чотирьох лап» зверталися до нього з проханням виробити згадані дозволи на ведмедів без жодних документів з місцевого звіринцю. «Я їм пояснив, що зробити цього ми не маємо права, бо ж не має підтвердження, що тварину не крадуть», – додав співрозмовник.

Як на мене, загалом у цьому перебігу подій – запитань більше, ніж відповідей. Деякі крапки над «і», можливо, розставляться завтра, 27 листопада. Якщо ж хтось із дійових осіб згаданої історії має бажання поділитися власною точкою зору на описану ситуацію, то видання розмістить матеріал на своїх сторінках.

Ольга БУЛКОВСЬКА

ВІП