Сьогодні в Луцькому міськрайонному суді розглядалася справа за позовом фізичної особи Ігоря Зінченка до колишнього голови правління СГК «Волинська каса взаємодопомоги» Валерія Ситника. Позивач заявив, що останній завдав потерпілому матеріальних збитків через ніби-то незаконний продаж його квартири. Про це повідомляє інтернет-видання «Під прицілом».

Справа тягнеться ще з 1998 року. В той час в області діяла СГК «Волинська каса взаємодопомоги», вкладниками якої здебільшого були пенсіонери. Таким чином, з вкладених заощаджень вони щомісяця отримували 10%. На той час ці невеликі відсоткові кошти були для вкладників суттєвою підмогою до пенсії.

За словами адвоката відповідача, в 1998 році Ігор Зінченко оформив у спілці кредит на 8 тисяч гривень, хоча «заправляла» всією ситуацію його мати – Любов Зінченко. Під заставу позики "клієнти" заклали свою квартиру.

Кошти позичальники обіцяли сплатити протягом місяця. Однак, лише через півроку позичальник сплатив частину - близько 2 тисяч гривень і на тому оплата припинилася.

Через рік спілка виставила квартиру боржника на торги. Проте, позичальники заявили, що самі викуплять свою квартиру. Їм пішли на поступки – відтермінували продаж. Однак, кошти знову ж таки ніхто не сплатив. Таким чином, через півроку квартиру продали. Точніше, її викупив один з вкладників спілки – пан Романчук.

Як висловився адвокат відовідача, незважаючи на те, що квартира по документам Зінченкам уже не належала, вони продовжували там жити, однак не сплачували за комунальні послуги. І виселилися вони звідти аж в грудні минулого року.

Варто зауважити, що через кілька днів після продажу квартири, Любов Зінченко подала в суд для того, аби визнати недійсною довіреність і договір продажу квартири. Однак, три суди різних інстанцій їй у цьому відмовили.  

Потім новий власник квартири подав на Зінченків до суду, щоб все ж таки виселити їх з квартири. В результаті він отримав відповідно позитивне для нього рішення суду, однак виселити їх тоді все ж так і не вдалося – дивним чином виконання цього рішення було призупинене.

«У нас є всі відповідні документи стосовно рішень судів, які відбувалися по даній справі, - сказав представник відповідача, - однак починаючи з 2004 року пані Зінченко постійно писала заяви до міліції, мовляв шахраї незаконним методом заволоділи її квартирою. В порушенні кримінальної справи по даному факту їй було відмовлено 12 разів. Однак, через Генпрокуратуру жінка таки добилася, що справу порушили. Але, і цього разу справа разів 18 закривалася. Її порушували і стосовно бухгалтера спілки і нотаріуса, але знову ж таки справи просто закривалися».

Варто зауважити, що Валерію Ситнику інкримінують привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем.

Однак, як зазначає сам пан Валерій, вигоди з продажу квартири боржника він не мав, тому що кошти пішли на погашення кредиту Зінченків, себто – були повернені вкладникам.

Цікавим в цій ситуації є те, що чомусь саме позивач був проти того, аби дана інформація була оприлюднена в ЗМІ, а не відповідач, якого називали в суді шахраєм. Однак, якщо людина права, то їй нема чого боятися. Таку ж позицію зайняв ще один учасник судового процесу - луцький прокурор Володимир Бущак, який зрештою, мав би представляти інтереси громадськості. Чомусь він противився присутності журналіста лише по тій причині, що… інтернет-видання не є засобом масової інформації. Натомість суддя Андрій Сівчук, явно перебільшуючи свої повноваження, вимагав у журналіста… назвати адресу місця проживання. Вочевидь, і судді і прокурору було не вигідно, аби справа, яку вони ведуть набирала розголосу. Окрім цього, ніхто з них не спромігся пояснити, чи мають вони повноваження витребовувати особисті дані в особи, яка не є учасником судового процесу, адже навіть як у представника ЗМІ вони щонайбільше могли з'ясувати лишень юридичну адресу редакції.

Власне, під час сьогоднішнього розгляду цієї справи прокурор подав клопотання щодо повернення даної справи на повторне дорозслідування прокурору Рівненської області. А також провести судово-бухгалтерську та судово-економічну експертизи. Дане клопотання було задоволене, тож крапка у цій справі ще не поставлена.

Натомість відповідач Валерій Ситник отримав запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. Варто зауважити, що він проживає в місті Одеса і всі ці роки мусить їздити на безкінченні суди по цій справі. Тож, як закінчиться дана справа і хто виявться правим у очах рівненського прокурора, поки що невідомо.