На території Іваничівського району Волинської області на сміттєзвалищі біля міста Нововолинська був виявлений факт трудової експлуатації громадян. Натомість, зловмисникам вдалося уникнути позбавлення волі, - повідомляє «Під прицілом».

Відтак, люди, що там працювали раніше були безробітні та перебували у скрутному матеріальному становищі. Тож, зловмисники скориставшись цим, запропонували групі осіб високооплачувану роботу і перевезли їх до с. Тишковичі Іваничівського району. Однак заробітки перетворилися у трудову експлуатацію. Людей переховували і здійснювали над ними постійний контроль. Зокрема, зловмисник, який затіяв такого роду заробітки запропонував і своїм знайомим приєднатися до справи та спільно вчиняти злочини, пов’язані з вербуванням, переміщенням, переховуванням людей з метою трудової експлуатації з використанням обману та уразливого стану «заробітчан».

Таким чином, група злочинців, перебуваючи на території Закарпатської області повинні були шукати людей без постійного місця проживання, які займалися жебрацтвом, зловживали спиртними напоями та були матеріально незабезпеченими. Їх повідомляли про неправдиві умови праці і щомісячну заробітну плату, замовчуючи справжні умови роботи, які полягали у безоплатній понаднормовій трудовій експлуатації на полігоні твердих побутових відходів для міста Нововолинська (сміттєзвалищі). Натомість громадянам пропонували роботу на цегельному заводі міста Нововолинська.

Плату за переїзд до Волинської області повинні були здійснювати самі громадяни, тим самим потрапляючи у боргову кабалу, після чого вони б не змогли відмовитися від примусової праці на сміттєзвалищі.

Зловмисники контролювали дії працівників, обмежували їх фізичні контакти з іншими особами, а тим більше з представниками правоохоронних органів, обмежували свободу пересування, переховували не виплачували заробітної плати.  

Крім того, підсудними було прийнято рішення систематично споювати підшуканих та залучених до примусової праці осіб, дешевими алкогольними напоями, що на їх думку повинно було призвести до психологічного злому особистості потерпілих та подоланні у них будь-якого опору та супротиву до їх трудової безоплатної експлуатації, понаднормово та за будь-яких погодніх умов.

Таким чином, постраждало 8 людей. Дехто із заробітчан намагався втекти, однак зловмисники їх відшуковували та повертали на територію, де вони мали б жити. Разом з тим, потерпілі навіть не могли звідти поїхати, оскільки зовсім не мали грошей, а також документів, що засвідчують особу, бо вони знаходилися у підсудних. Знаючи, що їх можуть знайти та побити, «утриманці» боялися робити спроби втечі.

Кілька свідків бачили потерпілих на території сміттєзвалища і навіть з ними спілкувалися, але подумати, що цих людей експлуатують не могли. Заробітчани ніколи не казали, що їх б’ють чи не виплачують грошей, адже боялися помсти зловмисників.

Варто зауважити, що усі підсудні раніше не притягалися до відповідальності. Тож, суд не визнав обставин, які б могли чи обтяжити чи пом’якшити міру покарання.

Таким чином, суд визнав обвинувачених винними у скоєнні злочину та призначив досить таки цікаву міру покарання: по 3 роки іспитового терміну. А також, стягнути з засуджених в дохід держави судові витрати та витрати на експертизи, а загалом це по 405 гривень з кожного.