Для того, аби сформулювати бачення Волиньради щодо дій Польського Сейму у висвітленні подій Волинської трагедії 1943 року, депутати підготували проект звернення Волинської обласної ради до волинян у зв’язку з 70-літтям Волинської трагедії, - інформує «Під прицілом».
Автор проекту – депутат облради Олександр Пирожик стверджує: «Попри наші неодноразові звернення та заяви, антиукраїнські настрої тільки зростають. На момент проведення нашої сесії (11 липня) звертатися до Польського Сейму вже немає сенсу. Треба звертатися до волинян! Я вже готував проект раніше, але тепер вніс до нього зміни».
Депутат вважає, що це питання необхідно першим розглянути на сесії. Тому на засіданні постійної комісії з питань міжнародного співробітництва, зовнішньоекономічних зв’язків та інвестицій депутати Волиньради обговорили це питання.
Члени комісії одноголосно підтримали таку ініціативу автора. Зокрема, депутат обласної ради Богдан Дівич сказав: «Була б моя воля, я б написав таке жорстке звернення, що далі нікуди. Але ж ми звертатимемося до волинян, тому вважаю, що цей текст треба погодити».
Нагадаємо, що це питання обговорювали ще на квітневому засіданні сесії. Основним лозунгом тодішніх дій Волинь ради були слова: «Почути і бути почутими!».
Однак як сказав голова комісії Микола Давидюк, поляки «позапихали у вуха вату і нічого не хочуть чути».
Тому, зважаючи на дії Польського Сейму та їхні шовіністичні настрої, Олександр Пирожик підготував інший проект звернення до волинян, внісши зміни до початкового.
Автор проекту каже: «Другого липня я подав оновлений проект звернення. Бо те, що робить польська сторона, це вже надто». Зокрема, депутат обурений тим, що жоден поляк не прибув на міжнародну конференцію, проведену в Луцьку щодо подій Волинської трагедії. Пирожик додав, що поляки в себе таку конференцію теж провели. «Наші їх запросили, а вони наших – ні!», - додав автор проекту.
Коментарі
волинянин
05.07.2013 11:38:15
У волинській різні винні всі, хто вбивав жінок та дітей, тобто обидві сторони. Але найперший і найбільший винуватець – польський уряд, який жорстоко ополячував та окатоличував місцеве населення і масово переселяв поляків на землі Західної України. Порівняно за короткий час українські села опинилися в щільному оточенні польських колоній і хуторів. Мета була чітка: щоб через сто років українці навіть забули свою назву «українці». Тому в оцінці тих та попередніх подій (також у Східній Україні) треба орієнтуватися на слова Тараса Шевченка: «Отак-то, ляше, друже, брате! Неситії ксьондзи, магнати Нас порізнили, розвели, А ми б і досі так жили. Подай же руку козакові І серце чистеє подай! І знову іменем Христовим Ми оновим наш тихий рай».