У самісінькому центрі Луцька стоїть двоповерховий будинок, який розлазиться по швах на всі боки. Однак, попри своє «козирне» розташування, за вітринами магазинів та ресторанів на проспекті Волі -  мало хто помічає цю будівлю. Немає тут, ані фешенебельних офісів, ані модних бізнесменів. Тут лише купа дітвори, старий будинок та моторошні вікна 1-го поверху, де ніхто не живе. Як виявилось у цього будинку на проспекті Волі 9а – є ціла купа проблем, до яких міській владі нема й діла.

Справа в тім, що двоповерховий будинок зведений ще у 1928 році. Згодом у 50-х до нього прибудували триповерхову житлову споруду, де на сьогодні мешкає кілька десятків людей. Однак за останнє десятиліття будинок перетворився у руїну, та владі немає й діла до проблем мешканців.

Першою проблемою будинку стала трансформаторна підстанція. Звісно, навколо багато як житлових так і комерційних структур, які не можуть обійтись без  електрики. Однак чомусь у Волиньобленерго при встановленні трансформаторної підстанції навіть не задумувались над тим, наскільки близько вона розташовуватиметься з будинком. Споруда знаходиться менш, аніж за пів метра від стіни житлового будинку, де живе сім’я Софії Гудзенко з дітьми.

Мешканці неодноразово звертались у відповідні органи.  До них навідувались навіть експерти, які замірювали рівень допустимої напруженості електромагнітного поля.

Однак по сьогодні віз і нині там. За словами зятя Софії Гудзенко Ігоря, ще років чотири тому вони піднімали у міській раді питання з перенесенням трансформаторної підстанції  в інше місце. Там буцімто погодились і на черговому засіданні, як говорять мешканці будинку, було навіть виділено невелику земельну ділянку у цьому ж районі. Однак Волиньобленерго не поспішало з перенесенням, адже усі роботи вони мали б виконати за власний кошт.

Куди поділась земельна ділянка – також не відомо (та чи була вона взагалі), адже центр міста забудований різноманітними комерційними об’єктами, і невелика ділянка, площею 10*10 тут на вагу золота. Тож клаптик землі запросто міг «випаруватись». 

Періодично, окремі депутати, до яких зверталися мешканці піднімають ці питання на сесії. Зокрема обранці міськради Андрій Калахан та Андрій Козюра озвучували депутатські запити з проханням перенести вказану трансформаторну підстанцію в інше місце, адже вона несе небезпеку для життя та здоров’я мешканців. Їхні запити активно підтримувались колегами-депутатами, однак далі того справа й не пішла.

По нині мешканцям будинку доводиться жити, постійно слухаючи монтонний шум електричних трансформаторів. Разом з тим, через щільне розташування підстанції, стіна будинку не провітрюється і затікає. Численні звернення мешканців до енергетиків не дають ніяких результатів. Вони лишень посилаються на те, що наразі не мають можливостей перенести трансформаторну підстанцію в інше місце. Тим часом, кілька років тому, пропри нарікання людей, Волиньобленерго привезло та встановило на підстанції кілька нових, більш потужних трансформаторів, які тільки додали дискомфорту мешканцям будинку.

Головний державний санітарний лікар волинської області видав керівнику ВАТ "Волиньобленерго" припис, у зв'язку з тим, що вони не реагують на їхні зауваження.

МНС у свій час навіть просило міську раду втрутитись та змусити енергетиків перенести трансформаторну підстанцію, але у владців до цього руки не дійшли.

Наразі приміщення трансформаторної підстанції поросло деревами тріщить по швах, та вкривається тріщинами, а з люків стирчать величезні жмутки електропроводів високої напруги. Однак електрики ніяк не реагують на це.

Та як виявилось, трансформаторна підстанція, не найбільша біда мешканців будинку №9а на проспекті Волі. Будинок знаходиться у самісінькому центрі міста і попри те, що його оточують відреставровані будинки з фешенебельними вітринами бутиків, кафе та салонів краси, він мало не розсипається на шматки.

Справ в тім, що у двоповерхівці, яка зводилась у 30-х роках заселений лише другий поверх. Перший – ось уже майже 10 років пустує. Власниця квартири, яка жила тут довгий час, продала її. Нові ж господарі вирішили зробити ремонт. Та невдовзі, вибивши пере стінки – також продали іншим людям. Останні ж господарі квартири не виявили бажання жити в ній, а вирішили зробити тут… оздоровчий центр. Ось тут і почався конфлікт з мешканцями, який триває вже не перший рік.

Як виявилось будинок дуже старий, і має частково дерев’яне перекриття. За планами нових власників, в оздоровчому центрі мали розміщуватись окрім масажних кабінетів та соляріїв ще й сауни. Однак відповідно до ДБН розташування саун у старих будинках з дерев’яним перекриттям – заборонено. Адже через випари та постійні перепади температур – будинок просто розвалиться.  Бізнесмени ж цілеспрямовано налаштувались на відкриття оздоровчого центру. Там вже свого часу починались будівельні роботи. Однак їхні дії зупинив спротив мешканців будинку, які дізнавшись про плани бізнесменів вирішили не допустити руйнації будинку. Наразі будівельні роботи припинені і вже багато років квартира на першому поверсі стоїть пусткою. Софія Гудзенко та її зять Ігор, які мешкають на другому поверсі, повідомили, що у квартирі немає ніякої сантехніки і навіть обрізане опалення. Тож взимку нижня квартира дуже промерзає, через що і в їхній оселі дуже холодно. Разом з тим, при сильних морозах доводиться власноруч спускати воду, аби не перемерзли труби водопостачання.

В квартирі Софії Гудзенко встановлене автономне опалення, однак і воно не надто допомагає взимку – підлога холодна, а стіни промерзають майже наскрізь. Через такі перепади температури та постійну високу вологість у квартирі, де до слова окрім трьох дорослих людей, мешкає ще двоє дітей, з’явився грибок. Свого часу до них навідувалась санепідемстанція, яка і зафіксувала усі порушення житлових умов.

Не меншою проблемою для мешканців є і підвал старого будинку. Як і належить, кожен господар квартири будинку у рівних частинах мав у своєму користуванні невелику частину підвалу. Однак у 2007 році, якраз після того, як 1 поверх будинку бізнесмени викупили під оздоровчий центр, стало відомо, що підвал також приватизували. І це без відома та згоди жителів будинку, коли у підвалах зберігались їхні речі, консервація тощо. Проте мешканці не стали цього пропускати повз вуха і вирішили судитись. Коли мешканці подали запит до управління комунального майна стосовно того в чиєму користуванні знаходиться підвальне приміщення їхнього будинку, то  стало відомо, що його вже 2 роки як викупили підприємці.

На підтвердження цього була надіслана копія документу, який засвідчив, що мешканці будинки давали на це свою згоду. Однак вони містили явні ознаки підробки. Зокрема, зміст пред’явленого до суду папірця наступний: «Ми, мешканці будинку по проспекту Волі 9А Луцька даємо згоду на оренду, викуп та реконструкцію підвального приміщення, площею 36 м.2. Передрію В.Д. під оздоровчий центр».

Під дозволом підписалось двоє власників квартир цього будинку – пані Ніколішина з кв.№1 та С.П. Пудзенко з квартири № 2. Однак, у цій квартирі така людина не проживала ніколи. Насправді у будинку мешкає Софія Гудзенко. Саме її номер паспорту було вказано, однак з датою видачі документу – вийшла помилка. Окрім неправильно вказаного прізвища, та дати видачі паспорту виявилось що й самі підписи цим людям не належать а також не вірно вказано номери квартир, у яких машкають господарі. Зокрема, Софія Гудзенко запевняє, що ніколи ніяких дозволів на оренду чи викуп підвальних приміщень нікому не давала.

Не менш дивно виглядає й те, що папірець завірений майстром ЖЕКу, який фактично не має жодних прав завіряти подібні довідки і тим паче збирати згоди мешканців на приватизацію підвалу. Однак, суд не прийняв до уваги доказів стосовно того, що цей папірець – «липовий». Тож у суді власниця квартири, яка буцімто ставила підпис під цим дозволом, намагалась у судді допевнитись, і таким чином довести фіктивність документу, що вона, будучи Софією Гудзенко не може бути Софією Пудзенко, бо вона не давала того дозволу і в очі не бачила того папірця. Та суд не прийняв це до уваги. Тож жінка піднялась і в залі суду уточнила, «То що я тепер не Гудзенко а Пудзенко, і живу у квартирі не №15 а №2???». На що почула у відповідь: «Ну певно що так».

Жінку це надзвичайно обурило, адже суд не прийняв до уваги її заперечення та навмисне не прийняв до уваги те, що довідка підроблена. Тож мешканцям квартир лиш повідомили, що підвал уже викупили.

Таким чином, мешканці квартир помічають, що їхній будинок починає осідати і давати тріщини. Вони спробували звернутись до власників нижньої квартири, аби ті все ж таки дали раду будівництву і здали в експлуатацію. Однак ті їм відповіли, що раз вони не дають їм зробити оздоровчий центр, то їм буде дешевше розвалити ту споруду і звести нову для тих потреб, на які вони розраховували, купуючи об’єкт заради комерційного використання.

Зрозумівши, що з бізнесменами їм не вдасться домовитись, мешканці звернулись до комунальників та міської влади, аби ті хоч якимось чином повпливали на власників, і перший поверх будинку використовувався належним чином. Однак там розвели руками – власність приватна – що хочуть, те й роблять. Попервах на першому поверсі та у підвалі вешталась дітвора та наркомани. Кілька років тому там трапилось загоряння. Пожежники приїхали вчасно і вогонь не встиг зайнятись на повну та перекинутись на вищі поверхи. Довгий час квартира на першому поверсі стояла без вікон. Згодом мешканці звернулись у ЖЕК, аби ті хоч якось залатали вікна, щоб туди не лазили наркомани.

По сьогодні увесь перший поверх двоповерхівки, попри «козирне» місце розташування стоїть пусткою. Будинок через нежилий стан починає осідати. По сусідній прибудові – житловій триповерхівці поповзли тріщини.

Тож мешканці побоюються, що якщо рушитиметься старий будинок, він потягне дододу і їхню, більш «молоду» споруду. У 1977 році на будинок встановили металевий корсет, яким стримали конструкцію будинку від розповзання на всі боки.

Однак і він був виконаний не дуже добре, про що свідчить експертиза, проведена у 1992 році луцькими містобудівельниками та архітекторами. Зокрема, вони встановили щобудинок зношений майже на 57%. Ще тоді у будинку запланували капітальний ремонт. Та по сьогодні у міської влади до цього руки так і не дійшли. Більше того, міське керівництво відмовляється реагувати належним чином навіть на приписи та висновки контролюючих структур. Зокрема, кілька років тому, у будинку була перевірка з санстанції, яка встановила, що у квартирах на 2 поверсі через високу вологість (яка виникла у зв’язку з тим, що 1 поверх не використовується належним чином) присутній грибок, і живуть навіть цілі колонії грибів.

Тож санстанція постановила, що ці порушення треба усунути. Разом з тим, мешканцям наголосили, що у будинку вкрай необхідно провести ремонт, аби уникнути його руйнації. Наразі по всьому будинку поповзли великі тріщини.

Зневірившись у владі, яка мала б хоч якось допомогти мешканцям у їх проблемі з будинком, жителі вирішили створити ОСББ. Тож у кінці 2010 року вони заснували власне об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Волі 9а». Вже у 2011 році сесія Луцької міськради прийняла рішення про передачу будинку на проспекті Волі 9а на баланс ОСББ. Однак для завершення передачі потрібна технічна документація на будинок та прибудинкову територію. Проте з усієї передбаченої законом документації постійного зберігання залишився лише план поверхів. Тож аби повністю прийняти у своє користування будинок, мешканцям за власний кошт доведеться виготовляти необхідну документацію. А це – не один десяток тисяч гривень, які є космічною сумою для сімей, серед яких багато пенсіонерів та інвалідів.

Проте створивши ОСББ, цим самим мешканці будинку попередили передачу квартири на 1-му поверсі під комерційне використання, себто під забудову оздоровчого центру. Разом з тим, віднині лише на їх плечі лягає тягар з утримання та ремонту будинку. Тож з огляду на те, що мешканці не з багачів – власними силами їм не вдасться відремонтувати будинок. Таким чином мешканці горезвісного будинку просять владу не полишати їх в біді і хоч якось посприяти їм у вирішення проблем, яких назбиралось за попередні роки бездіяльності влади.