В приміщенні бібліотеки-філії №3 міської централізованої бібліотечної системи, що на вулиці Драгоманова,1 в Луцьку, відбулася творча зустріч, присвячена перегляду художніх короткометражних фільмів, - пише ВІП.

У теплій дружній атмосфері за чашкою чаю розпочався перегляд першої короткометражки під назвою «1000 слів» режисера ТедаЧанга.

Фільм, хоч і тривав не більше п’яти хвилин, зумів розповісти присутнім історію про несказані вчасно слова та втрачені можливості. Головний герой стрічки не наважився познайомитися із дівчиною в поїзді, але завдяки зображеннням на забутому нею фотоапараті він усе-таки зумів відшукати, де вона мешкає. Одак юнак дещо спізнився...

Опісля присутні переглянули короткометражку вітчизняного виробництва – «Доторкнись і побач».

Стрічка розповідає про страхітливу градацію суспільства на добрих і чуйних людей та на тих, «чия хата скраю».

Так, за сюжетом, успішний бізнесмен, який не мав зеленого поняття, що таке людська біда, розчулюється після розмови із маленькою сліпою дівчинкою, яка понад усе хоче бачити цей світ. Він розуміє, що батьки сліпої Оленки роблять усе можливе, аби зібрати гроші на операцію, але безуспішно. Згодом той таки бізнесмен, відкинувши всі сумніви та докори благовірної, дає бідолашним батькам потрібну суму. Але вони не допомагають Оленці побачити світ, оскільки в фільмі з'являється хворий хлопчик, якому ці гроші виявились потрібнішими, бо від них залежало його життя.

Батьки дівчинки, будучи вже на межі божевілля, все ж отримують допомогу тоді, коли найменше на неї очікують.

До слова, глядачів ця історія вразила до сліз, попри щасливий фінал.

«Сльози - це ознака того, що режисерам вдався їхній задум, адже в реальному житті дуже часто нам не вистачає часу для найголовнішого – простої людяності та взаємодопомоги», - зауважив завідувач клубу, організатор кіноперегляду Віталій Поліщук.

Наостанок присутнім показали тайванський ролик про те, заради чого ми проходимо в цей світ і для чого ми власне живемо. За його задумом, мрія - це те, що допомагає нам пережити біль втрати коханих людей, друзів та навіть перемогти хворобу.

Отже, ролик про компанію хворих і безпомічних пенсіонерів, які вирішили повторити подвиг своєї молодості, подолавши енну кількість кілометрів на мотоциклах, вкотре підтвердив присутнім, що жити варто заради мрії.