Прокурор міста Луцька Сергій Данілін виграв багатолітню судову тяганину в Одеської міської ради, повернувши собі квартиру в престижному районі міста, яку в 2006-му році у нього відібрав і передав дитячому будинку сімейного типу Галини Мартинової тодішній мер Едуард Гурвіц, - пише «Думская».

Нещодавно Вищий адміністративний суд України відхилив касаційну скаргу мерії на вердикти судів першої та другої інстанцій, що визнали права прокурора на житло.

Таким чином, місту, вочевидь, доведеться розлучитися з 150-тьма квадратними метрами у новобудові на Педагогічній вулиці, де зараз, до речі, проживає інший сімейний дитбудинок – Олени Сокур.

В.о. начальника муніципальної служби у справах дітей Владислав Носков заявив, що поки від виконавчої служби вимог виселити сім'ю Сокур не надходило.

«Наскільки я розумію, рішення ще не набрало чинності. У будь-якому випадку, зараз юридичний департамент міськради шукає правові дороги, щоб відбити цю атаку», — сказав Носков.

Сам Данілін ділитися зі своїми планами щодо спірного помешкання відмовився.

Нагадаємо, історія ця бере початок у 2005-му році, коли Даніліна перевели з Волинської області до Одеси, де він обійняв посаду заступника прокурора регіону. Оскільки у чоловіка, сім'я якого налічує аж п'ять чоловік, не було тут своєї житлової площі, місто зробило для нього те, що майже не робить для одеських черговиків, — виділив «службову» чотирикімнатну квартиру площею 150 «квадратів» на Педагогічній. Поза чергою, ясна річ.

У 2006-му році щасливий правоохоронець приступив до облаштування родинного гніздечка. Там з'явилися два санвузли з сауною і ультрамодерним душем, оснащеним телевізором і телефоном; дві спальні, а також передпокій-студія, обставлена дорогими меблями і новітньою побутовою технікою. Але Данілін примудрився посваритися з Гурвіцем — опротестувавши декілька рішень міськради із земельних питань. Міський голова розпорядився викинути прокурора з казкового палацу і заселити туди Галину Мартинову з її 25 дітьми. До цього сім'я тулилася на 47 кв. м. в будинку на вулиці Пантелеймонівська, недалеко від «Привозу».

Мартинова прожила у квартирі недовго. У 2010-му році вона переїхала в передмістя, а мерія запропонувала заселитися на Педагогічну іншому дитячому будинку сімейного типу – Валентини Гончаренко. Проте та вважала за краще залишитися в Комінтернівському районі. У 2011-му році виконком передав житлову площу ще одній багатодітній сім'ї – Олени Сокур.

Весь цей час Данілін добивався у судах повернення квартири, хоча раніше публічно обіцяв «не судитися з дітьми». Крім того, зараз законник працює в іншій області, так що жодних підстав вимагати для себе службове житло в Одесі у нього немає. Але, очевидно, «службове», у випадку з прокурорськими, завжди означає «особисте».

У 2010-му році Приморський райсуд Одеси задовольнив позов Сергія Даніліна і відмінив розпорядження Малинівської районної адміністрації, яким, власне, прокурора і позбавили заповітної квартири. Цей вердикт муніципалітет не оскаржив, і він набрав чинності.

Проте нерухомість Данілін не отримав, оскільки на той час з'явилися рішення виконкому про виділення цієї квартири спочатку сім'ї Гончаренко, потім Сокур. І довелося головному захисникові законності міста Луцька знову звертатися до суду – з вимогою визнати незаконними згадані акти мерії. 2 жовтня 2012-го він добився позитивного рішення Приморського суду, 12 березня 2013-го виграв апеляцію. І ось на сторону Даніліна встав і ВАСУ.