Обласними дорогами їздять 80% відсотків іномарок, які були вкрадені за кордоном

Позаминулої весни мешканець села Липляни Ківерцівського району Святослав Філюк вирішив купити автівку. Домовився про зустріч із Дмитром Шупруном (прізвище змінено, -авт.), до якого прийшов зі своїм племінником Олександром Домбровським та його товаришем Романом Поповим. Молоді люди відразу взялися за справу і сказали, що у них на примітці є «Фольксваген-Гольф», який хотів придбати пан Святослав.

«До мене прийшов племінник, і ми разом із сином Сергієм поїхали, аби оглянути цю машину», – згадує Святослав, який вподобав авто.

Коли Святослав Сергійович  побачив іномарку, то відразу прийняв рішення її купувати. Заплатив Роману Попову чотири тисячі доларів. Документи на автівку забрав Дмитро, якому Святослав Філюк дав гроші, щоб переоформити машину.

«Через трохи часу Дмитро сказав, що у нього вкрали і ті кошти та ще й документи», – продовжує розповідати Святослав Сергійович.

Саме тому чоловік і вирішив виготовляти дублікати. Задля цього навіть поїхав у Вінницю, де мешкає власник, а точніше власниця придбаної іномарки, Євгенія Артемівна Супрун. У вінницькій міліції пану Філюку видали облікову картку транспортного засобу, у якій було вказано анкетні дані цієї жінки. Щойно чоловік повернувся у Луцьк, то пішов у Волинський ВРЕР, аби поставити машину на облік. І раптом дізнався, що у придбаного ним «Фольксваген-Гольфа» перебиті номери кузова.

Автомобіль, звісно, міліціонери забрали, а пан Святослав зайшов до Романа Попова, щоб повернути свої гроші. Натомість Роман, як згадує Святослав Сергійович, заявив: «Поверніть документи, які вкрадені у Дмитра, тоді я віддам ваші долари».

«Я думаю про крадіжку тих паперів Дмитро придумав спеціально, оскільки добре знав, що машина з перебитими номерами», – згадує пан Святослав.

А 9 травня минулого року до Святослава Філюка раптом зателефонував Дмитро, який сказав, що документи на автівку несподівано знайшлися. Правда, за них він вимагав заплатити тисячу гривень.

«Гроші я заплатив, а папери передав слідчому, котрий приєднав їх до матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактом перебиття номера кузова іномарки», – розповідає пан Філюк.

Однак через три дні Дмитро знову прийшов до Святослава Сергійовича із пропозицією за дві тисячі сто гривень витягнути автомобіль із міліції. Звісно чоловік заплатив, однак автівки не забрав і донині.

Спитаєте, чому так довго вірив Дмитру і Роману?  А тому, що дядько одного із цих молодиків очолює суд прикордонного району Волинського краю. Очевидно саме через такі зв'язки племінник і вирішує питання з сумнівними іномарками. Не секрет, що у нашу область чимало транспортних засобів потрапляє саме через подібні схеми.

За іншою інформацією, у згаданій ситуації пан Філюк став заручником конфлікту між людьми, котрі займаються описаним промислом. Йому, мовляв, натякнули, що дарма він зв'язався із чоловіком, котрий кілька разів не розрахувався із міліціонерами. Тобто не заплатив їм ні копійки за оформлення крадених автомобілів?

Більше того, слідчий Луцького МВ УМВС Джус Т. В. закрив кримінальне провадження, порушене за заявою пана Філюка. Зокрема у постанові, яку правоохоронець тривалий час не вручав потерпілому, написано, що у діях Шупрунюка Петра Валентиновича (!) не вбачається ознак злочину. Найцікавішим у цій справі є те, що згаданого у постанові чоловіка Святослав Сергійович навіть не знає.

«Заяву я написав про незаконні дії Дмитра Шупруна та Романа Попова», – обурюється пан Філюк, нерозуміючи, хто підставив у документ дані іншої людини.

Натомість про реальних зловмисників у постанові ані слова. Як і немає пояснень про факт придбання Святославом Сергійовичем іномарки із перебитими номерами кузова за активного сприяння згаданих людей...

«Гроші я передавав Роману при свідках», – запевняє Святослав Сергійович.

Про них він вказував і у своїй заяві, написаній у міліцію. Проте слідчий Джус нікого ні про що навіть не запитував. Обмежився розмовою із якимось Павлом Валентиновичем Шупрунюком, котрий пояснив, що ніяких коштів за вирішення питання про повернення іномарки від Філюка не отримував.

Виходить, що кримінальне провадження, внесене у реєстр, можна закрити, кардинально змінивши суть заяви потерпілого? Хто ж це перевірятиме?

Як каже пан Філюк, він оскаржив ці дії у судовому порядку. Тривалий час чекав на виклик із цієї інстанції. Єдиний раз отримував повістку про виклик до суду, проте не зміг з'явитися, бо перебував за межами області на спортивних змаганнях. Як і годиться повідомив представників Феміди, проте згодом дізнався, що його позовну заяву чомусь залишили без розгляду.

«Але мене другий раз ніхто до суду так і не викликав» – дивується Святослав Сергійович.

Хоча й дивуватися, певне, не варто, оскільки у позовній заяві йшлося про відповідачів, серед яких племінник голови районної судової інстанції.

Звісно, що довести факти, про які розповідає пан Філюк, буде важкувато, бо у нього немає жодних письмових розписок про сплачені кошти. Більше того, згадані особи добре орієнтуються в українському законодавстві, оскільки мають підтримку надійного фахівця-консультанта, який має чималий судовий досвід

Олена МОРОЗ