До початку 17-го століття можна відслідкувати своє генеалогічне дерево на Волині, - пише «Волинський інформаційний портал».

За словами начальника відділу Державного архіву області Любові Коць, люди, які хочуть відшукати відомості про свою родину, звертаються до архіву часто. Усі довідки, які надає установа, поділяються на біографічні та генеалогічні. Більшість відвідувачів цікавлять саме біографічні довідки – відомості, які стосуються фактів із життя конкретної людини. Генеалогічні ж дослідження набагато складніші, адже потребують вивчення великого обсягу документів, що стосуються кількох людей і їхніх родинних зв’язків.

Більшість відвідувачів – українці, зокрема, волиняни. «Зі здобуттям незалежності інтерес до власної родини значно збільшився. Побутує така думка, що не хочеться бути перекотиполем, не знати свого роду, а мати відомості про свою родину: чим займалися, чим жили», - розповіла працівник архіву і додала, що, коли люди знаходять інформацію про своїх рідних, на їхніх очах можна побачити сльози зворушення. З особливим трепетом до родинної історії ставляться іноземці, яких в архіві теж чимало. Більшість із них – гості з країн-сусідів: Польщі, Росії. Однак своє коріння на Волинь приїздять шукати також громадяни Франції та Канади.

Головні документи, які дозволяють зібрати необхідну інформацію, – це метричні книги храмів. Варто зауважити, що найдавніша метрична книга, яка є у фондах архіву Волинської області, датована 1600-им роком. Це метрична книга Клеванського римо-католицького парафіяльного костелу.

Також інформацію шукають у так званих сповідальних книгах. Там вказаний ще й склад сім’ї людини. У воєнний період складали списки жителів населених пунктів, тож усіх членів певної родини можна знайти ще й у них.

Однак з огляду на те, що під час війни багато документів вивезли або знищили, відомості з деяких церков відсутні.

Натомість багато документів знаходяться у Держархіві Житомирської області, куди й направляють волинян, яким не пощастило знайти інформацію у своєму регіоні. При потребі відвідувачів скеровують також до архівів Республіки Польща.

Труднощі генеалогічних досліджень полягають у тому, що потрібно знати не лише прямих родичів, але й братів, сестер своїх предків. Архівісти радять перед тим, як працювати з документами, провести дослідження у власній родині: розпитати батьків, старших родичів, аби мати хоча б якісь відправні точки для пошуку. «Дуже важливе знання місця проживання, правильного прізвища», - наголосила Любов Коць і пояснила, що через зміни в правописі певних територій трапляються неточності в пошуку. Також треба знати дівоче прізвище жінок, відомості про яких потрібно знайти.

До слова, архів працює у двох форматах: відвідувачі можуть самі шукати необхідну інформацію або ж доручати збір відомостей працівникам установи. Варто зауважити, що більшість охочих дізнатися про своє коріння самотужки працюють з архівними матеріалами.

Перед тим, як звернутися до архіву, користувачі можуть відшукати потрібний документ у каталозі, розміщеному на сайті установи. Тож люди можуть приходити до архіву вже підготовленими. «Це значно полегшує і нам роботу, і їм роботу», - зауважила Любов Коць.