Нововолинськ може залишитись без світла, адже будь-якої миті в місті може обвалитись опора високовольтної лінії на рукотворному острові поблизу шахтарського міста. Про це пише Волинь-нова.

Історія глиняного родовища, що межує із селом Низкиничі Іваничівського району та Нововолинськом, починалася цілком законно. Ще з 1956 року Нововолинський цегельний завод видобував тут сировину, необхідну для своєї діяльності. Цього ж року через кар’єр із боку села Будятичі в напрямку шахти №4 збудували повітряну лінію напругою 35 кВ. Десятки років сусідство родовища та високовольтної лінії відповідало усім вимогам, роботі один одного вони не заважали та, що головне, — нікому не загрожували.

Та у 2006 році розробка кар’єру була призупинена. Першою на сполох забила Державна екологічна інспекція у Волинській області. Причиною стало те, що цегельний завод (у результаті численних реорганізацій він встиг змінити кілька назв і тепер став «Нововолинським новобудом») порушив численні пункти Кодексу України про надра та Земельного кодексу. Підприємство працювало, не маючи ані акта про надання гірничого відводу, ні документів на право користування земельною ділянкою для потреб надрокористування, ні проектно-кошторисної документації розробки родовища та рекультивації порушених земель. Численні порушення у розробці кар’єру зафіксували згодом і представники теруправління Держгірпромнагляду у Волинській області.

Та якщо недоліки в паперовій роботі з часом ще можна було виправити і повернути діяльність «Нововолинського новобуду» у законне русло, то сам кар’єр, площа якого тепер становить чотири гектари, вимагає негайного порятунку. Над його уступами нависають козирки з грунту, які можуть обвалитися будь-якої миті. А через багаторічний видобуток глини без подальшого відновлення природного ландшафту родовища одна з опор високовольтної лінії, що простягається через нього, опинилася на справжньому острові висотою вісімнадцять метрів. Його обкопали з усіх боків, залишивши тільки своєрідну дамбу, яка з’єднувала острів з «великою землею». А за кілька наступних років від дамби лишилась лиш вузька стежка, бо глину там копати не припинили.

З 2009 року підприємство не працює, проте руйнацію родовища продовжила природа. Кілька сніжних зим та дощових весен зробили свою справу — стежка повністю зникла. У глибоку прірву тепер і дивитися страшно. А з самого острівка, де стоїть опора, і далі постійно сповзає грунт. В окремих місцях від опори до провалля залишилося трохи більше двох із половиною метрів, хоча, згідно з правилами охорони електричних мереж, для лінії напругою 35 тисяч вольт вона повинна становити 15 метрів.

Через постійні зсуви ґрунту опора лінії електропередач опинилася в аварійному стані: її відхилення від вертикального положення видно неозброєним оком. Через додаткові навантаження на тілі опори з’явилися тріщини. Обрив лінії такої напруги загрожує тривалим знеструмленням великої частини шахтарського міста.