У Луцьку на День Незалежності організували Кобзарське віче, - інформує ВВС Україна.

Бандуристи імениті і з невеличким досвідом з різних міст України і не тільки - серед них і японець - демонстрували, якою багатою і глибокою є українська традиція. Водночас звертали увагу на те, що кобзарів на сучасній українській сцені не знайдеш.

Кобзар — то український народний співець і музикант, людина, яка добре знає українську історію, є патріотом своєї країни і пробуджує в інших волелюбність. Так розповідали про себе у третій особі кобзарі, які приїхали до Луцька на День Незалежності.

Найбільшу цікавість у людей викликав бандурист з Японії Чарлі Сакума. Японець у вишиванці, з козацьким оселедцем та ще й з бандурою розповів, що вперше почув бандуру у Канаді від представників діаспори. Життя повернуло так, що опинився в українському Львові, а поскільки він — людина цілеспрямована, то два роки навчався у визнаних в Україні майстрів гри на бандурі. За два роки цей інструмент він опанував набагато ліпше, аніж українську мову.

З огляду на те, що у луцьких музичних школах вчать грати на бандурі, глядачів у кобзарів не бракувало: майбутні бандуристи прийшли разом з батьками. Трохи старший Анатолій Сільванович, студент — першокурсник Волинського училища культури і мистецтв ім Ігоря Стравінського, мав честь грати в одній програмі з іменитими кобзарями. Знає напевно, що буде кобзарем: "Я — не бандурист, а тільки початківець, але я хочу для себе довгу дорогу і своє життя намагаюсь зв’язати з бандурою. Кобзар — то для мене людина, яка несе душу українського народу і передає через свій інструмент її мотив".

Кобзар Олег Чорногуз, артист Національної капели бандуристів, зауважує, що японці здавна цінують національні традиції, зітхає, що непогано було б і українцям так: “Це в Києві повинно проводитись так. Таке свято. Національні колективи, щоб окремо кобзарі поспівали. А там тільки естрада... Це дуже нелегке мистецтво, синхронно навчитись грати і співати потрібно років 30. Тому кобзарі і асоціюються з дідами. Треба, щоб звучала бандура, а хто ж захоче вчитись грати, якщо не чує гри!"