Ростислава Дужика засудили за вчинення шахрайства ще два роки тому.  Луцький міськрайонний суд, зокрема, призначив чоловікові покарання - шість років і чотири місяця позбавлення волі. У свою чергу, Апеляційний суд Волинської області залишив цей вирок без змін. Нині Ростислав відбуває покарання, однак не втрачає надії на звільнення від відбування покарання. Адже переконаний – він не вчиняв злочину. Сподівається, що вища судова інстанція розбереться у тому, яким чином його запхали за грати. Зокрема, його засудили за вчинення корисливого злочину без потерпілих. Іншими словами, у справі не було вказано жодної людини, щодо якої було вчинене кримінальне правопорушення і котра понесла б якісь матеріальні збитки, - повідомляє інтернет-видання «Під прицілом».

Цікава і подальша доля речових доказів, адже квартирою, розташованою на проспекті Соборності і яку він збирався купувати, та автомобілем, що належав дружині Ростислава, раптом заволодів громадянин Марчук С. Г. Найцікавіше, що він став власником без проведення аукціону, та не маючи на це жодних законних підстав.

Торік прокурор області Андрій Парака навіть порушив кримінальну справу за фактом продажу автомобіля дружини Ростислава, марки «Тойота-Кемрі», але «віз і нині там». У свою чергу, вища судова інстанція ще 30 грудня 2010 року винесла ухвалу про зупинення виконання судового рішення щодо сумнозвісної іномарки, якою С.Марчук заволодів незаконно. Останній спробував захиститися і довести, що він правомірно розпорядився цим майном, проте Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ, зазначив інше – громадянин Марчук навіть не мав права звертатися із позовом про встановлення права власності щодо автомобіля, оскільки його права ніким не порушувалися.

Між тим, Ростислав Дужик нині відбуває покарання, а майно, яке було вилучено у нього слідчими, котрі розслідували справу, давно пішло з молотка. Вочевидь, у цьому були зацікавлені особи, які й зробили все, аби прибрати перешкоди на шляху до здійснення власних планів.

Ростислав Дужик, який мешкав у Запорізькій області, кілька років тому переїхав до Луцька. Тут він налагодив бізнес, одружився. Чоловік познайомився із братами-адвокатами Веремчуками, які запропонували свої юридичні послуги. Саме Віктор Веремчук, як твердить Ростислав, втерся йому у довіру, а пізніше використав усю інформацію, аби запроторити Дужика за грати.

За словами Ростислава, Віктор Веремчук першочергово запрпонував йому придбати квартиру, розташовану на проспекті Соборності у Луцьку. У тому трикімнатному помешканні на той час мешкали громадяни Абдулаєв і Колчак. Згодом квартиранти вирішили через суд узаконити право власності на житло, пред’явивши розписки про 7 тисяч доларів, які свого часу дали у борг попередньому власнику квартири. Таким чином, суд взявши це до уваги підтвердив їхнє право на квартиру, тож їх визнали власниками житла. Після цього, чоловіки надумали продати квартиру і через адвокатів Веремчуків вони зійшлись з потенційним клієнтом – Ростиславом Дужиком, з яким згодом і уклали договір купівлі-продажу квартири. Найцікавіше те, що цей документ має законну силу і донині.

Що ж до Ростислава, який вирішив купити згадану нерухомість, то вже невдовзі його охрестили членом злочинної організації, яка незаконно заволоділа трикімнатною квартирою. У чому саме полягає незаконність його дій, до речі, не зрозуміло і донині. Адже Ростислав без будь-яких сумнівів оформляв договір купівлі-продажу з Абдулаєвим і Колчак, котрі володіли житлом, бо мали на руках боргову розписку, підписану попереднім власником житла Стуканюком.

До слова, громадянин Стуканюк мешкав аж у Норильську і там помер. А його майном,тобто квартирою, розпоряджався Марчук С. Г. щодо якого згодом прокурор області Андрій Парака порушив кримінальне провадження. 

Що ж до Абдулаєва та Колчак, то законність їхнього проживання у трикімнатній квартирі перевіряли у правоохоронці. Зокрема, під час перевірки квартиранти надали дільничному інспектру Гонтарю О. В., боргову розписку, згідно з якою вони володіли цим житлом. І, як з’ясував правоохоронець, володіли цілком законно.

За другим епізодом кримінальної справи Ростислав Дужик вчинив замах на привласнення житла, якого не довів до логічного завершення. Тож зі справи випливає, що людина відбуває покарання не за дії, а лишень за можливі наміри? Тим паче, що потерпілих у цьому немає, оскільки власники нерухомості без будь-яких претензій до Ростислава.

Іншими словами, Дужика засудили за корисливі злочини без потерпілих. Хоча, згідно із законом, інкримінувати згадане можуть за умови, що завдана шкода конкретній особі.

З огляду на те, що згадана квартира та автомобіль дружини Ростисалва пішли з молотка з порушенням закону, складається враження, що увесь цей сценарій був кимось добре продуманим і чітко спланованим. До того ж, і кінці вдалося сховати воду – Ростислава Дужика запхали за грати, а майно використали на власний розсуд.

Олена МОРОЗ