«Західінкомбанк» ще 4 роки тому взяв в оренду приміщення, однак досі не розрахувався за нього. Тож неустойка за цей час збільшилась майже до 1,7 мільйонів гривень, - повідомляє «Під прицілом».

Хоча сама ситуація досить неоднозначна, оскільки підприємство, яке відвойовує приміщення, належить… дітям колишнього засновника «Західінкомбанк» Василя Гаврилишина.

Зокрема, ПП «Ірома» звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом до ПАТ «Західінкомбанк» про стягнення 1 679 396 гривень неустойки за неповернення об'єкту оренди після припинення дії договору.

Представник позивача, адвокат Анатолій Олексюк розповідає, що ще у 2009 році між банком та приватним підприємством було укладено договір оренди нежитлового приміщення у місті Черкаси, площею 362 квадратних метри терміном на 4 місяці. У 2010 році термін дії договору закінчився і орендар повинен був звільнити приміщення. Проте, за його словами, «Західінкомбанк» відмовився виселятися із найманого приміщення і до того ж сплачувати орендну плату за весь період дії договору.

Тому підприємство було змушене звернутися до суду, аби примусово виставити з орендованого приміщення представників банку.

Рішенням попереднього суду позов підприємства було задоволено повністю та зобов'язано «Західінкомбанк» виплатити орендну плату та звільнити приміщення. Однак, за словами представника ПП «Ірома», орендна плата і досі не сплачена, а приміщення не було звільнене в добровільному порядку.

Окрім того, позивач наголошує, що після закінчення договору оренди між ПП «Ірома» та «Західінкомбанк», підприємство надало це ж приміщення іншому орендарю. Цікаво, що цим орендарем виявився такий собі Пшонка Р.В. Цей же чоловік, на ім’я Роман, є сином самого засновника ПАТ «Західінкомбанк» Василя Гаврилишина. Він же взяв собі прізвище Пшонка після того, як розпочалося кримінальне переслідування його батька – свого часу успішного банкіра, сім’я якого володіла більше як 90% банку.

Власне тому «Західінкомбанк» і відмовляється платити неустойку, мовляв, їх ніхто не попереджав про зміну орендаря, а жодна з умов договору не передбачає відносин банку з цим Пшонкою Р.В.

Натомість позивач зауважує, що це уже далеко не перша судова справа за подібним позовом ПП «Ірома» до «Західінкомбанк» і всі рішення суду були однозначними - позов задовольнити. Проте, банк твердо відмовляється виконувати рішення суду та зобов'язання виконавчої служби.

Зокрема, подібна історія відбувалася у м. Львові. Роман Пшонка судився із «Західінкомбанком» за приміщення площею 450 метрів квадратних на вул. Шолом Алейхема, 11. За словами його адвоката Анатолія Олексюка, приміщення належить Пшонці на праві власності, однак його незаконно займав банк.

Рішенням Господарського суду Львівської області, постановою Апеляційного господарського суду Львівської області, постановою Вищого господарського суду України було визнано, що банк як юридична особа таки протиправно займає це приміщення і повинен його звільнити.

Що ж до останньої справи у Господарському суді Волинської області, то суддею все ж було вирішено не приймати поспішних рішень, а детальніше ознайомитися з доданими до справи матеріалами. Таким чином, у судовому засіданні була оголошена перерва.

Разом з тим, варто наголосити на неоднозначності конфліктної ситуації між приватним підприємством та «Західінкомбанком». Адже підприємство «Ірома» зареєстроване на… доньку та сина того ж таки Василя Гаврилишина – Ірину Гаврилишину та Романа Пшонку. Тож, фактично вони воюють за колишні приміщення «Західінкомбанку», які в свій час успішно були переведені татом – Василем Гаврилишиним з активів банку у власність ПП «Ірома».

Схожа історія у «Західінкомбанку» і з ТзОВ «Спецуправління дорсервіс», яким зараз керує донька Ірина Гаврилишина. Зокрема, і донька банкіра також встигла посудитися з банком. Так, її ТзОВ «Спецуправління дорсервіс» через суд намагалося виселити «Західінкомбанк» з приміщення, що на вул. Перемоги, 15 у Луцьку. Разом з тим, варто зауважити, що ці приміщення були куплені все ж за кошти вкладників і саме за них тепер так старанно бореться родина скандального банкіра Гаврилишина, видаючи за свої.

Таким чином, поки тато-банкір переховується за кордоном, уникаючи відповідальності, його близькі родичі намагаються правдами-неправдами по-максимуму «видоїти» з банку грошей.