Доки вкладники «Західінкомбанку» намагаються хоча б по крихті повернути свої колишні вклади, Луцький міський голова Микола Романюк залюбки просуває нові бізнес-проекти колишніх власників фінустанови. Про це інформує інтернет-видання «Під прицілом».

Нагадаємо, 24 вересня мало не весь представницький колектив муніципалітету брав участь в урочистостях з нагоди відкриття другої черги проекту благоустрою річки Сапалаївка. І урочистості з цієї нагоди проводилися біля «Сіті парку». Очевидці розповідали, що для повного видовища там хіба циганів з ведмедями бракувало. Й червону стрічку перерізали, й молодят вбраних у весільні шати залучили, і в барабани  били, і розважали народ піснями й танцями. Не обійшлося без нагородження сумлінних інвесторів. Мало що почули присутні про решту території Сапалаївки, на яке потратили понад мільйон гривень із бюджету. Проте у натхненному спічі Микола Романюк настільки натхненно лобіював благоустрій біля «Сіт-Парку» та розтовкмачував журналістам який важливий подарунок зробив громаді цей безцінний підприємець, аж складалося враження, що в Луцьку з’явився благодійник. І що будував він не нічний клуб із платними атракціонами та таким собі "мостом кохання" по-луцьки, а безкоштовний медичний центр.

Відео із сюжету телеканалу «Аверс»

Що ж то за такий суспільно значимий об’єкт, що настільки любий нашому меру? Торгово-розважальний комплекс «Сіті-Парк» усі в місті пов’язують з іменем луцького підприємця Андрія Покровського. Який свого часу «тримав» у місті мережу гральних закладів «Альфа Казино». Попри те, що усі представницькі функції у представленні «Сіті-Парку» бере на себе Андрій Покровський, директором ПП «Сіті-Парк» є не хто інший, як такий собі Роман Васильович Пшонка. Або ж, простіше кажучи, рідний син власника ПАТ «Західінкомбанк» Василя Гаврилишина.

Фото ZIK.UA

Роман Пшонка сам розповідав, що змушений був змінити прізвище після того, як його батькові інкримінували статтею шахрайство в особливо великих розмірах. Обізнані люди подейкують, що дружба Покровського з Гаврилишиними розпочалася ще в той період, коли тільки у Луцьку розвивався азартний бізнес із брендом «Альфа Казино». Мовляв, підприємливі ділки діставали гроші із банку і інвестували їх в гральні заклади.

Той же Андрій Покровський виступає співзасновником фірми, якій продали приміщення кінотеатру «Промінь» у Луцьку. У якій Покровський ніби то має частку у 25%, а решту 75% за офіційними даними – британська компанія. Яка, як дослідили журналісти видання «Четверта влада», була заснована лише за три місяці до конкурсу (сам конкурс відбувався 29 серпня 2012 року, а «Good Team Invest LTD», зареєстрована в Лондоні, створена 14 травня 2012 року) і початковим статутним капіталом у півтори тисячі гривень. Варто ще пригадати, що ця українсько-британська компанія, про яку мало хто що знає, виступала єдиним претендентом ндання "а приміщення кінотеатру та й сама процедура проведення конкурсу була оповита підозрілою таємничістю. Вочевидь, мало хто здивується, якщо колись у списку власників теж випливе прізвище когось з родини Гаврилишиних. Зате на диво гарно потім розповідали міські чиновники про те, як переродиться старенький кінотеатр за нових хазяїв і на скільки після цього погарнішає місто.

До речі, зараз сімейство Богдана Гаврилишина, який, подейкують, перебуває у Норвегії, цинічно продовжує виводити майно і активи з «Західінкомбанку». Діти скандальновідомого банкіра через суди відбирають приміщення відділень банку та ще й деруть за це гроші. Схема доволі винахідлива. Нерухомість, яка уже давно переписана на інші фірми ніби то здавалися «Західінкомбанку» в оренду, яка, вочевидь, коштувала доволі недешево. Тепер вони позиваються до фінансової установи з вимогою повернути приміщення і заплати неустойку. Якщо уявити, що «Західінкомбанк» має філії по всій Західній і Центральній Україні, то й стає зрозуміло якою кількістю майна вони володіють. А грошові претензії по кожній справі складають від трьохсот тисяч до понад мільйона гривень.

Таким чином, не важко спрогнозувати, що реальним вкладникам – фізичним особам, дрібним бізнесменам та бюджетним установам навряд чи вдасться повернути свої вклади у близькому майбутньому.

І зовсім уже не вміщається у голові те, як вміло прикриває усі ці оборудки міська влада. Зокрема, днями Микола Романюк публічно ображався на журналістів телеканалу «Аверс» за ніби то перекручені факти щодо того, куди були спрямовані державні кошти, виділені на прибирання річки Сапалаївка у Луцьку. Проте навряд чи екс-банкір Романюк не знає розміру банківських оборудок, які колись провернув його колишній колега, і які продовжують його діти, як і те, кому саме днями так урочисто допоміг відкрити бізнес-комплекс, чи не сину свого колишнього колеги Василя Гаврилишина? Мер, вочевидь, розуміє що він робить. Меру видніше. Бо хто його зна куди життя поверне, може й самому коли доведеться підтримки у Гаврилишина просити?