На Волині вчителька знайшла в пляшці під стріхою унікальну реліквію - фотографію місцевих постанців, - інформує Волинь-нова.

Так, історичну реліквію знайшла вчителька з села Жидичин Оксана Вовчук.

«У 1960-х роках зі старої клуні знімали ще довоєнну солом'яну стріху. Збиралися перекривати шифером. Та клуня і досі в дворі стоїть», - каже вчителька.

«Мені тоді було п'ять чи шість років, але добре пам'ятаю, як із соломи випала якась пляшка. Бабця швиденько покликала батька, який і дістав із посудини скручену в трубочку цю фотографію. Її згодом заховали в хліві у тайнику і нікому не показували», - пригадує Оксана Вовчук.

Уже після проголошення незалежності батько Оксани Вовчук розповів історію фотографії і яким чином вона потрапила до родини Селюків.

Виявляється, у 1942 році в центрі Жидичина насипали могилу і на ній встановили пам'ятний хрест борцям за волю України. Знизу була прикріплена саме ця фотографія.

Коли у 1944 році на Волинь прийшли радянські війська, той пам'ятник зрівняли із землею. Проте фотографію встигла заховати бабця Оксани Вовчук.

«Уявіть, що було б, якби чекісти знайшли її в ті роки..», - каже сьогодні вчителька.

На знімку — 17 портретів. Хтось зібрав їхні світлини, зробив віньєтку з тризубом та написом «Полягли герої за волю України».

Найважливіше, що таким чином вдалося повернути з небуття не лише імена, а й фотографії патріотів, які загинули в боротьбі за волю України у період з 1938-го по 1942 роки.

Батько Оксани Вовчук до самої смерті збирав відомості про них, розпитував очевидців, родичів. Далі - деякі з цих історій:

Степан Сілюк та Мефодій Никитюк родом із Прилуцького, тоді воно називалося село Ківерці. Вони були оунівськими підпільниками і загинули ще за Польщі — у 1938–му.

Коли приїхали арештовувати Степана, він не розгубився, а почав захищатися. Схопив із печі величезного баняка і вбив двох польських жандармів.

Разом із Мефодієм хотіли втекти вглиб Польщі, вже дісталися до Ковеля. Але підпільників упізнали, і жандарми оточили залізничний вокзал.

Здійнялася стрілянина, поляки поранили Степана. Він просив побратима: «Добий мене…». Мефодій застрелив Степана і сам застрелився, щоб живим не здатися.

Кілька підпільників, які належали до ОУН Андрія Мельника, загинули ще до початку радянсько–німецької війни, весною 1941 року.

У Вишкові в клуні була криївка. Там переховувалися від чекістів Люба Бахів, Павло Петрук, Григорій Пасічник, Петро Петрук. Але їх зрадив місцевий житель.

Енкаведисти запропонували здатися, та у відповідь пролунали постріли. Тоді чекісти підпалили клуню, проте ніхто звідти так і не вийшов.

Вдалося встановити, що один із підпільників — Степан Мазурець, заарештований чекістами, оголосив голодування в тюрмі. Як розповідали очевидці, його, знесиленого, енкаведисти винесли у простирадлі з камери і закололи штиками.

На початку війни, 23 червня 1941 року, у Луцькій тюрмі закатовані чекістами жителі Жидичина Арсен Бахів, Леон Бондарук, Уліян Сілюк, Григорій Солтис, Володимир Подригуля, Петро Швець, Михайло Швець, Іван Шеметило.