Бюджетне фінансування галузі дошкільної освіти у Луцьку на 2013 рік становить лише 67% від потреби - дитсадкам бракує приблизно 45 мільйонів гривень, - інформує ІА ZIK.

Демографічна криза, як свідчить статистика, на Волині поступово лишається позаду. Регіон традиційно належить до п’ятірки областей із найвищими показниками приросту населення. Наприклад, упродовж січня-липня цього року загальний приріст населення на Волині становив понад півтори тисячі чоловік. У 2013-му на Волині народилося майже 8,4 тисячі малят. Отож питання відновлення мережі закладів дошкільної освіти та належне фінансування галузі – на часі.

 

За інформацією заступника Луцького міського голови Юрія Вербича, наразі лише в дитсадках обласного центру навчається понад 10,3 тисячі малят. Наразі місць у дитячих закладах бракує понад тисячі маленьких лучан.

«Ми плануємо виготовити технічну документацію і приступити до реконструкції нових закладів наступного року. На це нам потрібно понад 15 млн гривень. Надіємося, що з цими коштами нам допоможе держава», – каже перший заступник міського голови Луцька Святослав Кравчук.

Зарплати під питанням

Тим часом, поки влада планує відкривати нові дитсадки, наближається своєрідний час «Х» для луцьких освітян. При затвердженні міського бюджету на 2013 рік чиновники відверто визнали, що коштів на зарплату освітянам вистачить лише на десять з половиною місяців. Таким чином, фінансування чи не найбільшого видаткового напрямку дошкільної освіти – зарплати працівників дитсадків – із 1 листопада може опинитися під знаком питання.

Журналісти поцікавилися у начальника управління освіти Луцької міськради Олега Гребенюка, чи вдалося вирішити цю проблему. Однак реакція чиновника щонайменше здивувала. Коли журналіст представився і задав питання, Гребенюк раптово підвівся зі свого крісла та зі словами «Вибачте» попрямував до виходу з кабінету.

«Тобто ви не можете розмовляти на цю тему?» – перепитав кореспондент.

«Так, вибачте», – відповів начальник міського управління освіти.

Натомість Луцький міський голова Микола Романюк запевняє, що завжди радий спілкуванню з журналістами.

«Я втікати не буду, я завжди говорю правду. Заробітна плата всім бюджетним установам буде виплачена в повному об’ємі. Інша справа, що не вистачало, коли ми формували бюджет, але зібрані пропозиції і пропрацьовані вони в уряді. Буде додаткова дотація на ці кошти, яких не вистачає. Зараз іде звірка, скажемо так. Фінансове управління облдержадміністрації ще раз перевіряє ті цифри, які ми подавали. Але люди можуть бути спокійні: заробітна плата всім буде виплачена», – пообіцяв мер Луцька.

Дефіцитне дошкілля

Закон України «Про дошкільну освіту» визначає чітко та категорично: серед основних завдань законодавства України про дошкільну освіту є «забезпечення права дитини на доступність і безоплатність здобуття дошкільної освіти».

Наскільки ж серйозною є проблема з бюджетним забезпеченням галузі дошкільної освіти у Луцьку? Хоча чиновники в усіх куточках України традиційно цитують класичне «все найкраще – дітям», однак цифри свідчать: насправді картина дещо інша.

У відповіді на запит на інформацію в Луцькій мерії повідомили: потреба в коштах на 2013 рік галузі дошкільної освіти в місті становить 136,477 мільйона гривень. Натомість у бюджеті передбачили лише 91,6 мільйона гривень, що становить 67% від потреби. Таким чином, виходить, що лише на 2013 рік луцьким дитсадкам на сяке-таке життя, а не виживання, бракуватиме майже 45 мільйонів гривень!


 

У міській казні таких грошей просто нема. Обсяг видатків бюджету розвитку на 2013 рік становить менше, ніж 43,3 мільйона гривень. Очевидно, що цей дефіцит треба заповнювати із позабюджетних джерел. Отож незважаючи на букву закону, традиційно найпопулярнішим джерелом позабюджетного фінансування галузі дошкільної освіти є кишеня лучан, чиї діти навчаються у ДНЗ.

Скільки коштують безкоштовні дитсадки

Батьки охоче розповідають, що із власного гаманця доводиться щомісяця викладати кругленьку суму. Лучанин Дмитро зазначив: «На харчування ми сплачуємо сто гривень. І на гуртки та різні фонди – близько 90. Тобто – 190 гривень на місяць. Три гуртки – 60 гривень. А ще – 15 гривень сплачуємо у фонд групи, 15 – у фонд дитсадка. Щороку доводиться скидатися на ремонти. Потім нам просто кажуть, на що пішли ці гроші. Звітують, але письмово цифр, що і куди пішло, нам не представляють».

«Дуже хочеться знати, на що я здаю кошти», – нарікає батько.

Прикметно, що ситуація подібна і в решті дитсадків. Традиційно батьки платять щомісяця 100 гривень за харчування, по 15 гривень у фонд групи та у фонд дитсадка та за окремим прейскурантом – за гуртки. Також окремо доводиться скидатися на ремонти, заміну вікон, миючі засоби і навіть туалетний папір.

Лучанка Олена додає: «Тільки спробуй не здай гроші чи попроси завідувачку розказати, куди вони пішли. Дитину ж згноять!».

Однак скаржитися на «добровільно-примусову» благодійність батьки не квапляться. Упродовж 2012-2013 років в управлінні освіти Луцької міськради не зафіксували жодної скарги від лучан на дії адміністрації дитсадків, пов’язані з примушуванням до сплати будь-яких внесків.

Чиновницька арифметика благодійності

Зрештою, усіх видів позабюджетних надходжень у дитсадках за дев’ять місяців цьогоріч чиновники нарахували менше п’яти мільйонів гривень. «До галузі дошкільної освіти за період дев’яти місяців 2013 року надійшло позабюджетних коштів понад 4,9 мільйона гривень. Батьківської плати за харчування – понад 3,7 мільйона гривень. Додаткових освітніх послуг надійшло понад 512 тисяч гривень. Є в нас ще добровільні пожертвування на суму майже 476 тисяч гривень», – розповіла економіст централізованої бухгалтерії управління освіти Луцької міськради Зоя Рожко.

Однак, як виявляється, кошти, які здаються у фонди групи та дитсадка (а це по 15 гривень щомісяця чи не за кожну дитину) обліковуються в управлінні щонайменше частково.

«За кошти, які здають батьки у садочках на функціонування закладів, купують обладнання для садочків. І вони, відповідно, актами подають в бухгалтерію і ми ставимо на облік. Чи був придбаний стіл, чи господарське обладнання. У сумі 476 тисяч частково є кошти батьків, здані на потреби закладу. Тому що те, що іде на фонд групи, вони самі купують миючі засоби, туалетний папір. То цього вже вони на облік не ставлять. А біль вартісні речі вони актами здають у бухгалтерію, і ми їх оприбутковуємо», – зазначила головний бухгалтер централізованої бухгалтерії управління освіти Луцької міськради Ірина Павлюк.

А простий підрахунок за допомогою калькулятора свідчить, що таким чином з батьків у Луцьку вдається зібрати понад 2,5 мільйона гривень.

Благодійність може бути прозорою

Чи можуть батьки контролювати, на що ж ідуть їхні кревні, здані «добровільно примусово»? Юристи переконують – так. Причому називають два вірогідних шляхи контролю.

«Існує порядок отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних і фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, науки, спорту тощо, затверджений постановою Кабінету Міністрів від 4 серпня 2000 року № 1222. Тут пунктом 2 чітко вказано, що благодійні внески можуть надаватися благодійниками в грошовій формі для потреб їх фінансування за напрямками видатків, визначеними благодійником. А також – як товари і послуги. Якщо благодійником конкретні цілі використання коштів не визначено, шляхи спрямування благодійних внесків визначається керівником установи чи закладу. Крім того, пунктом 4 цієї ж постанови вказано, що благодійні внески в грошовій формі зараховуються на рахунок суми за дорученням. Облік товарів, робіт і послуг, отриманих як благодійна допомога, ведеться згідно з порядком, визначеним постановою КМУ від 17 серпня 1998 року», – розповів юрист Володимир Кривович.

Він переконує: «Якщо ви вказуєте в благодійному внеску його призначення, а це робити – просто необхідно, то керівництво закладу не має права використовувати по-іншому ці кошти. Якщо ж ви цього не вказуєте, то керівництво може використовувати на власний розсуд, у тому числі на речі, які не завжди пов’язані з дітьми. Батьки, як дарувальники благодійних внесків, можуть вимагати звіту у письмовій формі про витрачені кошти. Це – перший напрямок, яким керується більшість навчальних закладів. Другий – створити батьківський комітет, через створений і зареєстрований благодійний фонд розпоряджатися грошима з фонду. Тоді до цих коштів дирекція взагалі не матиме жодного стосунку. Тобто вони вказуватимуть, що потрібні гроші на те-то й те-то. А закуповувати товари і послуги будуть батьки».