Лише за трьома волинськими селами Галузія, Серхів, Велика Яблунька Маневицького району пропонується залишити статус радіоактивно забруднених, - пише Волинь-Нова.
     
А ЕКСПЕРТИ ГАРАНТУЮТЬ БЕЗПЕКУ

На Волині переважають дві точки зору на нинішній стан радіаційного забруднення територій Маневицького, Камінь–Каширського і Любешівського районів. Оптимісти кажуть: «Ніякої радіації вже давно немає ні в повітрі, ні в продуктах. Жителі спокійно збирають ягоди та гриби, продають і немає ніяких рекламацій». Скептики у відповідь пропонують: «А ви постійте в чергах у районних поліклініках і побачите, як діє радіація і які її наслідки». Місцевих жителів, як грім з ясного неба, стривожила несподівана звістка про те, що влада збирається зняти статус забруднених територій. Поширилися чутки, що люди, котрі протягом більш як 27 років перебували в радіаційному середовищі, втратять пільги та компенсації. А це стосується терміну виходу на пенсію (тепер — на 6 років раніше), пільгового медико–санаторного обслуговування, безкоштовного харчування дітей в школах.

Державне агентство з управління зоною відчуження (тепер така делікатна назва) направило в область експертні висновки Національної комісії з радіаційного захисту населення щодо радіологічного стану населених пунктів. Згідно з цими рекомендаціями кількість населених пунктів, які зберігають статус зони гарантованого (добровільного) відселення, тобто належать до третьої зони, входять лише три маневицькі села — Галузія, Серхів, Велика Яблунька. 50 населених пунктів трьох північних районів області набувають статусу зони посиленого радіологічного контролю (четверта зона), решта, як кажуть, поза підозрою.

Нагадаємо, що в 1991 році до забрудненої радіацією території було віднесено 167 населених пунктів, тобто до третьої зони гарантованого добровільного відселення. Маневицькі села Прилісне та Галузія, які потерпіли найбільше, належали до другої зони безумовного (обов’язкового) відселення. Для переселення людей навіть було визначено територію в Луцькому та Ковельському районах. Люди жили на «чемоданах», аж поки їх у 2004 році, так би мовити, «заспокоїли»: за поданням обласної ради ці населені пункти зарахували до третьої зони, а тепер Прилісне не потрапило навіть до четвертої. Невже тут така ідеально чиста територія?..

Висновки експертів Національної комісії з радіаційного захисту населення зроблені на основі поданих даних спеціалістами області. Тобто взяті не зі стелі. Головний спеціаліст із радіаційного контролю, медико–санітарного забезпечення та лікування громадян, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС управління з питань цивільного захисту облдержадміністрації Світлана Шевчук повідомила в розмові, що дозиметричну паспортизацію було проведено в 2008 і 2011 роках — у всіх 167 населених пунктах, у 2012 — у 7, у 2013 — в 53. Як бачимо, «випали» два роки в останній п’ятирічці через те, що не було фінансування (хтось вирішив, що не варто викидати гроші на вітер).

Результати досліджень, проведених радіоекологами районних управлінь агропромислового розвитку щодо забруднення продукції в першому півріччі 2013 року, показали, що у взятих пробах виявлено «забруднене» молоко в любешівських селах Лобна, Віл, Заріка, Березна Воля та значне перевищення — в грибах та сухих ягодах у Клітицьку Камінь–Каширського району. В інших начебто все благополучно?

Наскільки повно і об’єктивно проводилися дослідження — судити спеціалістам. Тепер в області працюють 17 радіоекологів з мінімальною оплатою. У них застаріла апаратура, вони не мають транспорту, їм не виплачують коштів на відрядження. Яким чином вони доставляють проби молока чи картоплі? Кажуть, що на велосипедах. В. о. голови обласного добровільного товариства «Спілка Чорнобиль» Ростислав Кухтей, який чимало років опікується ліквідаторами аварії, розповідає, що в Білорусі та Росії є пересувні комплексні лабораторії. Українцям чомусь вони не знадобились. Хоча оперативне визначення на місцях кількості радіонуклідів у продуктах давало б об’єктивні результати. На початку «зонування» в кожній сільській раді був радіоеколог. На Волині в попередні роки контролювали ситуацію радіологічна лабораторія облсанепідстанції, лабораторія ветеринарної медицини, центр «Облдержродючість», Інститут імені Соколовського і щорічно приїжджали з перевірками спеціалісти Інституту сільськогосподарської радіології. Згодом людей кинули напризволяще. У 90–і роки за кошти «чорнобильських програм» зводили школи, лікарні, будували водопроводи та інші об’єкти у поліських селах.

Зміни, зрозуміло, будуть. За висновками вчених, у 2016 році — за 30 років після аварії — рівень забруднення цезієм-137 зменшиться у два рази і тоді радіоактивно забруднені території автоматично втратять статус «забруднених». Яким же буде життя людей на територіях, що зазнали радіаційного нападу, у наступні роки?
     
ОНКОЛОГІЯ МОЛОДШАЄ В СЕЛАХ

Голова обласної ради Володимир Войтович звернувся до Кабміну за роз’ясненням, як позначаться пропоновані зміни статусу населених пунктів на соціальному становищі громадян. Відповідь заспокійлива, стандартна: мовляв, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Але ж це закон, так би мовити, про вхід у «чорнобильську зону», а який буде з неї вихід?.. Чи буде збережено пільги та компенсації на якийсь період? Чи буде розроблено програму відродження і розвитку територій, будівництво об’єктів інфраструктури? Адже в ці райони не надходили інвестиції, продукцію не можна було збути. Наприклад, на початку 90–х років передбачалося збудувати санаторій матері і дитини в Любешівському районі біля озера Люб’язь на 900 місць, що гарантувало зайнятість населення. Тобто економічні втрати значні.

Пройшли сесії трьох районних рад із розгляду цього резонансного питання. У зверненнях депутатів до обласної ради клопотання про відтермінування перегляду меж зон радіоактивного забруднення в зв’язку з тим, що немає об’єктивної оцінки сучасного стану радіоактивного забруднення територій. Зокрема, у зверненні депутатів Маневицької райради повідомляється, що в 2011—2012 роках спеціалістами району виявлено перевищення допустимих доз молока у 455 випадках, у першому півріччі 2013–го — понад 70. У 2012 році «зашкалювало» у грибах у 112 випадках, лікарській сировині — у 51. Чому, до речі, про таку небезпеку не інформували раніше спеціалісти населення області, яке, наприклад, «годувалося» маневицькими грибами?

А ось що повідомляють депутати з Маневич про стан здоров’я жителів: «За період із 2010 року по 2012 рік кількість онкохворих у районі зросла з 810 до 878 осіб, причому 746 з них проживають на території радіаційного забруднення… Із 345 дітей–інвалідів у 82 осіб інвалідність пов’язана з наслідками аварії на ЧАЕС». У Любешівському районі кількість онкохворих зросла на 12 відсотків, збільшилась кількість захворювань на рак щитовидки. Суттєве зауваження щодо 55 дітей–інвалідів, хвороба яких пов’язана з чорнобильським лихом: «Основна патологія цього контингенту — складні вроджені вади розвитку, які потребують тривалого лікування та корекції». Розмова з прилісненським сільським головою Ігорем Терещенком, деякими медиками підтверджує тезу, що онкологія на цих територіях молодшає.

Зрозуміло, що належало б для об’єктивного аналізу порівняти стан захворювань в інших «чистих» районах. І взагалі, місцеві керівники хотіли б, аби своє слово сказали вчені, які, наприклад, у Прилісному у свій час протоптали стежки до всіх установ. На нашу думку, доречно навести заяву білоруського доктора біологічних наук, міжнародного експерта ВОЗ, МАГАТЕ, наукового комітету ООН з дії атомної радіації Якова Кенісберга. Ось деякі його твердження, видрукувані в журналі: «Якби не було чорнобильських пільг, то не було б стільки хворих та інвалідів. Вигідно бути хворим, вигідно стати інвалідом. Звідси будь–яким способом бажання довести зв’язок хворого з Чорнобилем… Серед причин інвалідності і смертності людей лідирують куріння, вживання алкоголю, депресія і аж ніяк не горезвісний радіаційний фактор. Радіофобія підігрівається ЗМІ».

Можна говорити про недоречність узагальнення вченого, але не секрет, що багато начальників намагаються завершити кар’єру в статусі інваліда. Але це вже етичне питання до медиків. Один керівник соціальної сфери навіть стверджує, що у нас «липових» інвалідів до (20!) відсотків. Але це аж ніяк не стосується ліквідаторів аварії, сільських трудівників Полісся.

ЩОБ НЕ ПОСТАВИЛИ ХРЕСТ НА ДОЛЯХ ПОТЕРПІЛИХ

У Седлищенській школі І—ІІІ ступенів Любешівського району педагоги і батьки дякують директору хлібокомбінату Раїсі Вавдіюк за організацію різноманітного харчування дітей, серед яких чимало хворих. У селах району переважно проживають багатодітні родини. І найбільше тут переживають, що зі зміною статусу населених пунктів школярі будуть позбавлені харчування (в середньому — 15 гривень) і оздоровлення влітку.

Хворі хвилюються за медичне, санаторне обслуговування. Цьогоріч виділено 7 млн 125 тисяч гривень на ліки, трохи більше, ніж торік. Є ремствування, але справедливості в розподілі ліків добитися годі — рецепти на великі суми затверджуються комісіями. Ростислав Кухтей, який є членом президії Всеукраїнської громадської організації «Спілка Чорнобиль», каже, що не раз зверталися з проханням відмінити виплату 2 гривні 10 копійок — «гробових», як люди кажуть, перевести ці кошти на медичне обслуговування, бо це «розмазування їжі по тарілці». Так само можна було б вирішити з виплатою працюючим 10 гривень 50 копійок. Найважливіше, як він вважає, це достеменне дослідження території і доведення до громади результатів із тим, щоб люди були хоч трохи впевнені в завтрашньому дні.

Населення небезпідставно вважає, що після зміни статусу «забрудненої» території, незважаючи на обіцянки, про їхні біди влада забуде. Характерний приклад у цьому відношенні щодо Прилісного Маневицького району. Швидше за все, під тиском влади, у 2004 році цей населений пункт був переведений із зони обов’язкового відселення до добровільного. Згідно з прийнятим законом України, починаючи з 2005 року, держава повинна була забезпечити виконання програми реабілітації села, яка складалася з 15 пунктів. Майже нічого із запланованого не було зроблено, незважаючи на листування з Міністерством з питань надзвичайних ситуацій та прем’єром. Як розповідає з гумором колишній сільський голова Михайло Ліщук (тепер — завідувач відділу освіти і науки райдержадміністрації), йому в департаменті міністерства в 2006 році запропонували поставити хрестики навпроти пунктів про будівництво найбільш важливих об’єктів.

— Я сказав, що краще обведу кружечками, — каже Михайло Іванович. — Але згодом переконався, що на тих «кружечках» все одно було поставлено хрест у міністерстві.

Ось що повідомила начальник головного управління держсанепідслужби в області Наталія Янко голові постійної комісії з питань соціального захисту населення, трудових ресурсів та з питань, пов’язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, Іванові Вовку: «Щорічно на території трьох районів виявляється значний відсоток населення, у тому числі дітей, з перевищенням радіонуклідів в організмі. У результаті лабораторного моніторингу виявляють продукти рослинного та тваринного походження з перевищенням допустимих рівнів у значній кількості. Виявлення великого масиву площ грунтів, забруднених радіонуклідами цезію-137 на території Камінь–Каширського, Любешівського, Маневицького районів. Збільшення рівня захворюваності жителів із радіоактивно забруднених територій на патологію органів дихання, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту та онкологічних захворювань».

На засіданні постійної комісії обласної ради депутати дійшли висновку, що питання перегляду меж зон радіоактивного забруднення потребує обговорення на сесії облради. Члени постійної комісії погодилися з пропозиціями, висловленими у депутатських зверненнях, зокрема на потребі всебічного радіоекологічного моніторингу харчової продукції, ретельній паспортизації всіх населених пунктів трьох районів у наступні роки, відтермінування перегляду зон радіоактивного забруднення. Було висловлено слушну думку, щоб створити в управлінні з питань цивільного захисту облдержадміністрації робочу групу, де б зосереджували всі лабораторні дані досліджень.

На нашу думку, особливо варто прислухатися до аргументів директора Волинської філії державної установи «Інститут охорони грунтів», кандидата сільськогосподарських наук Микола Зінчук стверджує, що необхідно дообстежити 12 260 гектарів, на що потрібно 350 тисяч гривень. Для держави це порівняно невеликі кошти. За 27 років землі 13 сільських

Микола Іванович каже, що в Маневицькому районі приблизно 150 гектарів забруднено цезієм більше одного Кі/км2. Необхідно насамперед вилучити ці землі з обороту, навіть обгородити, з тим, щоб у подальшому залужувати, вносити добрива і т. д. Хоча Микола Зінчук вказує, що в районі понад 4 тисячі гектарів, на яких забруднення менше одного Кі/км2, що теж привід для тривоги і розумного використання цих земель. Немає обстеження лісових масивів, не встановлено, де саме там знаходяться радіаційні «плями».

Спеціалісти із захопленням розповідають, як всесторонньо підійшли до введення радіоактивно забруднених земель в сільськогосподарське використання в Білорусі. У наших сусідів відразу було складено план реабілітації земель і водночас соціально–економічного розвитку. На це виділялись величезні кошти. Землю обстежували і визначали контрзаходи. Через рік проводили контрольні дослідження і якщо продукція була без радіонуклідів, знімали зону. Якщо санепідслужба виявляла протягом року пробу молока із завищенням цезію — 137 (норма — 100 беккерель на літр), тут же ситуацію розслідували, виділялися кошти на створення культурного пасовища. Стверджують, що вже 10 років засівають колишні забруднені землі й одержують «чисту» продукцію. Але чому керівники не побували хоча б у прикордонних районах Білорусі і не вивчили досвід? Хоча у нас немає грошей навіть на обстеження земель для того, щоб з’ясувати, що ж змінилося порівняно з 90–ми роками. Уже не кажучи про необхідність виділення коштів на відродження і розвиток цих регіонів, будівництво об’єктів інфраструктури.