Ситуація, яка нині відбувається довкола  волинського лісу, більше нагадує не демократичні  країни ХХІ століття, а «Королівські ліси» середньовічної Англії часів Робін Гуда. Коли лісові угіддя перебували у одноосібному володінні короля, і лише він один мав право обдаровувати угіддями особливо угодних васалів. Бо за тодішніми звичаями лісове право регулювалось винятково законами короля, а не звичаєвим правом. Тобто одноосібною волею монарха обмежувалися права громади та посилювали повноваження правителя. Легенди часів середньовіччя стали реальністю сучасної Волині.

Великий лісовий дерибан

Долю понад 80 тисяч гектарів залісненої території Волині вирішували 26 лютого 2013 року на засіданні ХVI сесії Волинської обласної ради. Обранці декілька годин полум’яно дискутували про те, чи варто передавати найкращі простори, що налічували по декілька тисяч, а то й по півтора десятка тисяч гектарів у приватні руки мало кому відомих господарів. Окремі з яких на той час вже встигли зажити репутації місцевих бізнесменів, які не гребують сумнівними методами ведення підприємництва і надто мало зважають на думку і права місцевих громад.

Депутати у сесійній залі декілька годин ламали списи та сперечалися про те, чи варто так беззастережно віддавати загальнонародне багатство декільком місцевим спритникам. Одні намагалися цей процес загальмувати і хоча б розібратися, як господарюватимуть нові власники природних принад на цих територіях. Інші, а таких у залі зібралося більшість, на всі боки розхвалювали ідею та оспівували її такими солодкими словами, немов перекупки на ярмарку, які хочуть у будь-який спосіб нав’язати свій крам. І, якщо надто допитливим опонентам голова Волиньради Володимир Войтович «затуляв рота» регламентом, то для прибічників час міг розтягуватися до неймовірних розмірів.

Проте найбільшим поборником передачі лісових угідь був голова обласної Борис Клімчук. Посадовець в різні способи переконував депутатів у потрібності цього рішення. Щойно в залі наростав невдоволений гул заперечення, як губернатор спритно починав переконувати обранців, демонструючи усі свої здібності дипломата. Клімчук то розсипався у компліментах та розповідав, які то відважні люди, що беруться за таку нелегку справу як-то володіння лісами, то залякував обранців, що без хазяйської руки невдовзі на Волині не зостанеться ні куща, ні зайця. 

І усе це відбувалося при тому, що жоден з потенційних претендентів на лісові масиви розміром як цілі села, навіть не зволіли прийти у сесійну залу, аби спробувати переконати депутатів у своєму бажанні і вмінні належно господарювати в отриманих лісах. За усіх потенційних власників перед обранцями «розписувався» представник обласного УТМР, який чомусь не мав відповідей на більшу частину поставлених йому запитань. Однак, найцинічнішим у цій ситуації було те, що для голосування підготували лишень два проекти рішень. Першим пропонували позбавити районні управління товариства мисливців та рибалок належних їм територій, а другим – передати ці території приватним фірмам на 25 років.




Хто користується монаршими привілеями

Вочевидь, Борису Клімчуку таки нелегко далася перемога на тій доленосній сесії. Бо відтоді чиновник одноосібно вирішує питання про те, чи надавати комусь у користування лісові угіддя. І успішно надає, тримаючись подалі від зайвих вух та очей. Зокрема, 22 жовтня губернатор благополучно завізував своє ж розпорядження «дорізати» 4 га лісу одному з приватних мисливських господарств у довгострокове платне користування терміном на 25 років. Подарунок з рук високопосадовця перепав не кому іншому, як одному з тих щасливчиків, які отримали свій шматок, понад 7 тис. га угідь, під час тієї ж скандальної сесії, - ТОВ «Павлівське мисливське господарство».

Тут варто пригадати ще один нюанс з не дуже давньої історії лісових питань нашого регіону. Коли із своїм другим пришестям на Волинь Борис Клімчук заходився масово вилучати ліси із комунальної власності та передавати їх до Дерземагентства лісових ресурсів. Попри масові протести лісівників, угіддя таки «загнали» в Держагентство, таким чином, спростивши схему передачі лісу різноманітним приватним структурам, а далі намісник Гаранта у регіоні почав на власний розсуд роздавати угіддя в користування різноманітним господарським структурам.

Законодавчий механізм такої передачі лісу пояснив нам депутат Волиньради Олександр Бик. Зокрема, обранець представляє інтереси саме Іаничівського району. Тож «лісові» питання, як і «Павлівського мисливського господарства», що знаходиться на цій території, його непокоїть особливо. Позаяк депутат знає багато особливостей діяльності цього товариства, які влада воліє не розголошувати на загал.

Першою чергою Олександра Бика дивує офіційне формулювання цільової передачі угідь, які офіційно надаються для рекреації.

«Облдержадміністрація мотивує своє рішення тим, що вона передає частину лісової ділянки Павлівського лісництва Іваничівського району структурі, яка нібито займається науково-дослідною роботою. У той же час, у п.1 вищезазначеного розпорядження ОДА вказано, що лісова ділянка виділяється ТОВ «Павлівське мисливське господарство» «з метою використання в культурно-оздоровчих та рекреаційних цілях». Таким чином, мотивувальна частина розпорядження ОДА суперечить своїй же результативній частині», - коментує документ Олександр Бик.

Витяг з Наказу Міністерства Аграрної політики №502 від 14 серпня 2012 р.

Витяг з Постанови КМУ №761 від 23 травня 2007 р.

 «Так, наскільки мені відомо, ТОВ «Павлівське мисливське господарство» дуже «далеке» від науково-дослідної роботи, оскільки це суто комерційна структура. Однак, як свідчить практика, обласне керівництво разом із «владоохоронними» структурами поки що успішно лобіює інтереси цього товариства на усіх рівнях», - пояснив депутат.

У Волинських лісах губляться межі закону

Якщо ще раз звернутися до законів середньовічної Англії, там можна натрапити на свідчення, що лісове право регулювалося винятково законами короля, а не звичаєвим правом країни. Судячи з інформації, яка шириться довкола волинських лісових питань, наш регіон нині мало чим відрізняється від Англії епохи Середньовіччя.

Як нам розповів обласний обранець Олекандр Бик, до «великого дерибану» обласна влада готувалася дуже ретельно, вишукуючи всі можливі схеми та шляхи, як би то і закону дотриматися, і усім, кому потрібно, догодити.

Бо, згідно зі статтею 9 Закону України «Про мисливське господарство та полювання», місцевий орган повинен розробити порядок надання лісових територій лише після того, як затвердить єдиний порядок надання мисливських угідь.

Зі слів Олександра Бика, підбирались ці комерційні структури за довільним, відомим тільки «вищим» чиновникам ОДА, принципом. Хаотичний метод роздавання мисливських угідь від держлісгоспів підприємницьким структурам у своєму принципі суперечить вимогам Закону. Тож, за інформацію депутата, в облраді було вже й розробили проект рішення про надання лісових угідь у користування. Який мали представити депутатам для голосування на одній із зимових сесій і навіть внесли до порядку денного, однак владців хтось вчасно «надоумив», і вони поспішно його забрали.

«Дійсно, для чого нашим вищим обласним чинам приймати якийсь там документ, який би унормував, належним чином організував і систематизував таке важливе питання, як надання мисливських угідь у користування, коли тут можна все вирішити - як хочу і кому хочу. Однак така хаотичність у роздачі земель під мисливські угіддя призвела до того, що поступово ці рішення почали коригувати чиновники з правоохоронцями», -  аналізує події Олександр Бик.

Хто насправді має Право королівського лісу

Депутат розповідає, і у який цікавий спосіб відбувалася сама процедура відмови Іваничівської районної організації УТМР від користування мисливськими угіддями площею 857 гектарів, що були йому надані Волиньрадою ще в 1999 році. Тим часом, Олександр Бик володіє інформацією про те, що президія Іваничівського осередку УТМР не приймало ніякого рішення щодо відмови від користування цими угіддями за участю цих членів президії. Тож існують підозри, що протокол був підроблений.

Варто зауважити, що директором ТзОВ «Павлівське мисливське господарство» є та ж сама особа, яка очолює Іваничірську райорганізацію УТМР – такий собі Холмецький Микола Миколайович, який одночасно є й очільником очолює Іваничівську районну організацію УТМР. Саме він, за інформацією депутата Волиньради Олександра Бика, ніби то спершу склав протокол засідання Президії організації, а вже потім здійснював похід по членах президії та збирав підписи про відмову.


15 березня 2013 року Олександр Бик у депутатських зверненнях повідомляє про цей факт  начальнику обласного управління МВСУ Олександру Терещуку, прокурору Волинської області Андрію Параці, голові Волинської обласної організації УТМР Дмитруку та Генпрокурору України.


У зверненнях депутат наголошує на тому, що на підставі цього фактично незаконного документу Волиньрада приймає доленосні для цілого регіону рішення «Про припинення права користування на частині мисливських угідь деяких користувачів області» та «Про надання мисливських угідь у користування».

Правоохоронці спершу починають досудове розслідування за фактом кримінального правопорушення та одразу ж пишуть постанову про її закриття. Тоді Бик позивається на постанову Іваничівського РВ, однак до суду діло не доходить, бо постанову встигає оскаржити районний прокурор. Провадження поновили і… знову закрили.


«Схема весь час одна – Генеральна прокуратура, не вникаючи у суть питання, скидає все до «низу», обласна зазначає, що вона не компетентна у вирішенні такого питання, скеровуючи все до екологічної інспекції, остання, розуміючи, що це не її справа, дипломатично «відходить у сторону», міліція робить висновок, що порушення зі сторони службових осіб Іваничівського УТМР є, але не кримінального характеру, очільники обласного УТМР байдуже спостерігають, як у їхніх низових структурах, порушуючи їхню «внутрішню конституцію» - статут, «дерибанять» мисливські угіддя», - аналізує ситуацію, що склалася довкола волинських лісугідь, Олександр Бик.

Таким чином, певен Олександр Бик, за правдою тут далеко ходити не треба. Уся вона - на поверхні. Лісовими угіддями розпоряджаються ті, хто на Волині має владу, вплив і гроші.  

«Отож, очевидність порушення закону у вищевказаному випадку зрозуміла всім: причетним до цієї справи чиновникам ОДА, прокуратурі Волинської області, обласному УТМР. Представникам цих структур є очевидним той факт, що між рішеннями з’їзду – зібранням всеукраїнського масштабу і засідання президії районної організації (були присутніми на засіданні цієї президії згідно протоколу 5 чоловік) є величезна різниця. І в такій ситуації як ніколи розумієш принцип корумпованої держави : «Друзям все, ворогам – закон!», - підсумував депутат.

А тим часом волинські селяни, які живуть неподалік приватних лісів, мало не пошепки переповідають про такі собі «королівські» полювання. Коли до лісу, який вони з діда-прадіда звикли вважати своїм, приїздять цілі представницькі кортежі з високопоставленими чиновниками, серед яких нерідко навідуються і столичні, і тоді людям чути, як там відбувають пишні забави зі справжніми мисливськими трофеями і усіма недосяжними простому смертному атрибутами королівського полювання…