«Немає нічого легшого, ніж витрачати бюджетні гроші», - закономірність наближеності до «державної годівниці» помітив ще на початку ХХ століття тридцятий президент США Калвін Кулідж. Йдеться про гроші, до яких доступ має лише визначене коло людей – безпосередні розпорядники фінансування, ті, хто знаходиться біля грошових потоків, а простіше кажучи, влада. Статтей фінансування у державі чимало. Головним чином – субвенції, які надходять на розвиток регіону. Влада, заробляючи політичні бонуси перед своєю громадою, звітує про нові навчальні та медичні заклади, будівництво доріг, реконструкції різних об’єктів та розвиток промисловості. 
Не ведучи мови про інші регіони, на Волині можливість «сьорбати із загального котла» облаштована таким чином, аби жодна крапля не пролетіла повз і не дісталася комусь випадковому. Тож для таких потреб у місцевого керівництва є кілька своїх виконавців, яким і дістаються усі найдорожчі замовлення. Їхні імена не становлять таємниці, державотворці ж, своєю чергою, не забувають нагадувати пресі про своїх фаворитів, а при кожній зручній нагоді і нагородити владною відзнакою або ж особливою прихильністю. Зокрема, одним з тих, хто користується милостями волинського губернатора Бориса Клімчука, є не хто інший, як підприємець з-під Луцька Степан Москвич. 
Про боратинського магната в області ходять справжні легенди. Головна його будівельна фірма «Стир-Агробуд» займається переважно обслуговуванням держзамовлень. Саме «Стир-Агробуд» отримував мільйонні тендери на будівництво та реконструкцію закладів освіти, адміністративних будівель та лісових доріг. 


Ця ж фірма свого часу займалася розчищенням Центрального парку ім. Лесі Українки у Луцьку, нині виступає підрядником з благоустрою річки Сапалаївка. Крім того, що за роботу підряднику платять сотні тисяч гривень, після такого «очищення» помітно рідшають насадження, а спиляна деревина зазвичай вивозиться підрядником у лише йому відомому напрямку. 


Однак, якщо парки – громадське місце, де багато стовбурів спиляти не вдасться, бо городяни можуть зчинити лемент, то інша справа – у лісі. Зокрема, саме товариству Степана Москвича довірили будувати лісові дороги. Оборудки виявилися такі грошовиті, що держава й досі не може розрахуватися з підрядником. Наприклад, за автомобільну дорогу в «Ківерцівському лісгоспі» «Стир-Агробуд» стягує понад 70 тисяч гривень. 


Із ДП «Ковельське лісове господарство» вимагають понад 200 тися гривень. 


Чи вивозився ліс при будівництві лісових доріг, офіційної інформації немає, однак в тому, що підрядник на одному з таких будівництв «нагрівся», свого часу запідозрила фінінспекція у Волинській області. Відомство через суд просило у ДП «Цуманський лісгосп», якому ТОВ «Стир-Агробуд» теж надавав послуги по облаштуванню дороги, провести позапланову ревізію з метою перевірки законності використання коштів. Зокрема, у березні 2012 року Волинською міжрайонною природоохоронною прокуратурою було встановлено факт завищення вартості ремонтно-будівельних робіт та виникла підозра у незаконності використання бюджетних грошей. 


Окрім прокуратури у добросовісності фірми «Стир-Агробуд» сумнівалася і Служба безпеки України. Це при тому, що шлях, який упав в поле зору силовиків зовсім не в лісі, а в елітному селі Липини просто в передмісті Луцька. Так сталося, що минулої весни там сніг посходив разом із… асфальтним покриттям. Перший заступник губерантора Олександр Башкаленко оприлюднив журналістам інформацію з СБУ, де підрядника запідозрили у заподіянні збитків в економічних інтересах держави внаслідок завчасного руйнування автодороги комунальної власності. Від ОДА витребовували надати документи. І пригрозив присутньому заступнику директора про те, що більше з ними не підпише жодного договору, якщо вони у «царському селі» дорогу власним коштом не виправлять. 


Окрім будівельного бізнесу Степан Москвич є власником і цілого списку сільськогосподарських підприємств: ТОВ «Луцькагробуд», ТОВ «Агротехсервіс», НДСП «Боратин», ТОВ ВКФ «Промтехсервіс ЛТД». Саме Степан Москвич свого часу очолював ЗАТ «Украмак», - чи не єдине в Україні підприємство, що мало ліцензію на вирощування снодійного маку. З Москвичем пов’язують і кінний іподром у Центральному парку Луцька. Його сільгосппідприємства орендують тисячі гектарів угідь у Луцькому районі, де окрім традиційної аграрної техніки поля обробляють літаками. 
Зовсім недавно волинський журналіст Андрій Лучик з’ясував, що цей же господар незаконно вхопив 135 гектарів землі на околиці обласного центру. Журналіст оприлюднив документи з аукціону, у яких чітко видно, що у 2009 році, коли був оголошений аукціон, землю між собою розіграли дві фірми підконтрольні Степану Москвичу – «Стир-Агро» та «Стир-Агробуд». Засновниками яких є сам Москвич та його дружина. Право оренди на 4 роки розіграли на 5 років, проте зробили це так тихенько, що громадськість переполошилася лише коли став закінчуватися термін оренди і забудовники почали активно проводити будівельні роботи. 

.


Боратинський сільський голова Сергій Яручик на той час навряд чи не знав, хто і на яких умовах отримує ці угіддя. Мало того, що Степан Москвич із усім сімейством мешкає на території цього села, там же зареєстровані його підприємства. Крім того бізнесмен реконструював мало не всі соціальні об’єкти на території сільської ради, за що цілими роками удостоювався відзнак, подяк та хвалебних од від влад різних рівнів. 
Проте найбільшу милість від обласного керівництва, про яке мало хто і мріяти б посмів, стало призначення на посаду директора ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів №2» після того, як попереднього керівника запідозрили у незаконних махінаціях із державним збіжжям. 
Натомість, судячи з усього, нинішній директор на цій посаді почувається непогано. Показовою у цій історії є одна судова справа. Як йдеться у матеріалах на Єдиному державному реєстрі судових рішень, столичне товариство «Дельта Преміум Ресурс» у вересні 2012 року уклало договір із ТОВ «Агротехсервіс» на придбання 300 тонн сої загальною вартістю 1 мільйон 260 тисяч гривень. Згідно умов договору продавець зобов’язався поставити товар до 15 жовтня. Як стверджував покупець, він добросовісно перерахував усю суму. Проте товар надійшов із запізненням, а покупець, відповідно, став вимагати штрафних санкцій за протермінування поставки. Та найцікавіше у цій справіне самі взаємовідносини двох суб’єктів. Як доводив у суді відповідач – ТОВ «Агротехсервіс». Клієнт запідозрив продавця у підробці документів, про що повідомив суд. Разом з тим подав до суду клопотання відтермінувати слухання на два тижні. Покупець мав намір звертатися до правоохоронців та просити їх порушити кримінальну справу на підставі того, що засновниця ТОВ «Агротехсервіс» Москвич Наталія Олексіївна є дружиною директора ДП «Луцький комбінат хлібопродуктів». А такі близькі родинні зв’язки, на думку столичного клієнта, дали їм змогу спотворювати та висвітлювати обставини у вигідному для них вигляді незалежно від їх реального вигляду та стану.


Однак суд відхилив клопотання позивача і, взявши до уваги документи відповідача, відмовив йому претензіях до ТОВ «Агротехсервіс».

Таким чином те, що видається нелогічним та протизаконним в інших регіонах, на Волині відбувається як належне. Як і те, що на місцевому рівні свої умови диктують ті, хто має владу та гроші. На що успішно закривають очі як правоохоронці, так і правосуддя.