Що змінилося у медичному обслуговуванні людей після створення Центрів первинної медико-санітарної допомоги, реорганізації «швидкої» та інших нововведень, пов’язаних із реформами в охороні здоров’я? З’ясувати це ми спробували у кількох селах Любешівського району, - пише Волинь-нова.

ГРИПУВАТИ НА ЛІКАРНЯНОМУ У СЕЛАХ НЕ ЗВИКЛИ

Чиновники у теплих кабінетах усе чітко розпланували: коли викликати екстрену допомогу, а коли ― невідкладну, з якими болячками йти на ФАП, а з чим звертатися до сімейного лікаря і на «вищий рівень». У суть нововведень люди не особливо вникають, кажуть: байки це все, якщо на лікування нема грошей.

― Куди звертаєтеся, як, скажімо, грип звалить з ніг? ― поцікавились ми у кількох жителів села Цир.

Від жодного не почули: викликаю лікаря, оформляю лікарняний листок. Навіть від тих, хто має постійну роботу, кому нема як відлежуватися вдома. Амбулаторія, де веде прийом лікар ― аж у Бірках, добиратися туди нема чим. Їздити до Любешова за 20 кілометрів, сидіти в чергах ― теж не вихід. Тож від грипу чи застуди переважно рятуються народними методами.
    

― Якщо вже дуже щось припече, не дай Бог, якась серйозна хвороба чи травма у когось з домашніх, то треба коника запрягати і їхати за медичкою, ― сказав дядько з віддаленого кутка. ― Як фельдшерка не зможе допомогти, то викличе «скору».
    

Телефонний зв’язок з пацієнтами сільські медики забезпечують власним коштом. Номери мобільників не засекречують, але не всі літні люди мають змогу подзвонити, мусять звертатися до молодших, «телефонізованих» сусідів. До того ж чекати, поки фельдшер добереться пішки за кілька кілометрів, ― собі дорожче. Тому взимку, як замете, невідкладна допомога у селах переважно стає кінною.

― Лікар із Бірок у Цир тепер регулярно має приїжджати, проводити профілактичні обстеження. Зараз амбулаторії краще забезпечені бензином, ніж у попередні роки. Звичайно, дійти до кожного жителя, як того вимагають засади сімейної медицини, сьогодні ще не завжди вдається, навантаження на лікарів подекуди удвічі вище від нормативу. Щоб надавати якісну допомогу, в районі необхідно створити ще 5 амбулаторій загальної практики ― сімейної медицини. У 2014 ― 2017 роках над цим будемо працювати, очікуємо коштів у рамках проекту допомоги Світового банку лікувальним закладам області. Лікарі проходять курси спеціалізації з сімейної медицини, готуються до роботи в сільських амбулаторіях інтерни, ― розповідала головний лікар Центру первинної медико–санітарної допомоги Любешівського району Наталія Ланевич.
     

Планують відкрити амбулаторію і на базі фельдшерського пункту в селі Цир, де проживає 1253 жителі. Приміщення ― простора колишня колгоспна хата (кажуть, голова будував для себе) вимагає не таких уже й великих затрат на реконструкцію, до честі сільської громади, в чиїй власності донедавна була будівля.
     

Коли у 2012 році перед акредитацією робили ремонт, люди здавали гроші ― хто скільки міг, як на церкву. Пластик купували, плитку, ми самі стіни, стелю шпаклювали. Сільський голова в усьому допомагав, ― вдячна односельцям завідувачка фельдшерського пункту Любов Хрупчик, яка працює тут уже 18 років.
     

І В БОРГ ВІДПУСКАЮТЬ ЛІКИ
     

Сільські медики мусять брати на себе ще й функцію аптекарів: треба мати під рукою хоча б найнеобхідніші препарати, яких потребують люди. Ліки тепер дорогі, а статки у більшості жителів невеликі, тож доводилося бачити, як фельдшер записувала в зошит прізвище пацієнта і відпускала таблетки у борг, поки виплатять пенсію чи допомогу на дитину.
     

Непросто скористатися у поліській глибинці й розрекламованими вигодами державного проекту здешевлення ліків для гіпертоніків. Сказати, що люди легковажать здоров’ям, не хочуть лікуватися, язик не повертається. 60 хворих з підвищеним артеріальним тиском прийшли на прийом до лікаря, який приїхав з Бірківської амбулаторії у Цир, щоб виписати пільгові рецепти. Шкодували селяни, що таблеток від гіпертонії не можна придбати на місці, треба їхати до райцентру. «Те, що на ліках зекономиш, ― треба на дорогу віддати», ― зітхали стиха.
     

У кожному фельдшерському пункті Любешівського району нам показували шафку з «НЗ» ― медикаментами для надання невідкладної допомоги. Зі створенням Центру, перерозподілом коштів на охорону здоров’я жителів району, дещо збільшилося фінансування первинної ланки. У середньому на невідкладну допомогу для кожного жителя цьогоріч припадає по 2 гривні 80 копійок. Раніше ― не було й того. З придбаного обладнання змогли на фельдшерських пунктах похвалитися хіба що новими штативами. Фонендоскоп і тонометр ― оце і весь «арсенал» засобів діагностики, який є у розпорядженні сільських медиків.
     

― Маю ще глюкометр для вимірювання рівня цукру в крові. У мене ― 14 діабетиків проживає селі. Є холодильник, щоб зберігати вакцини. Цього року в нас народилося семеро немовлят, ― знайомив зі своїм «господарством» завідувач фельдшерського пункту в селі Великий Курінь Володимир Корнелюк, до речі, й сам молодий батько трьох діток.
     

Будівля потребує серйозного ремонту, взимку тут не всидіти. Підкинеш у грубку дров ― страшно, щоб не розвалилася.
     

З дровами, як розповідали медики, проблем нема: завезли завчасу, встигли порубати, сховати до початку зими. А от із вакцинами для щеплення дітей, нарікали у багатьох селах, в останні роки стало трудніше, як і скрізь, є перебої у постачанні.
     

ЧИ ВДАСТЬСЯ ПОЗБУТИСЯ ЗРІВНЯЛІВКИ?
     

Села, які обслуговують медики середньої ланки, відрізняються і за кількістю населення, і за його віковим складом, і за компактністю ― є «розкидані», з хуторами, куди діставатися нелегко. А зарплати в сільських медиків приблизно однакові, від навантаження, якості роботи не залежать. Викладатися на «всі сто» в такій ситуації готовий не кожен.
     

― Маємо надію, що з нового року вдасться диференційовано підійти до оплати праці, уже провели необхідні розрахунки, подали свої намітки і щодо працівників фельдшерських пунктів, і щодо лікарів. Зрозуміло, таке нововведення вимагатиме додаткових коштів, ― каже головний лікар Центру Наталія Ланевич.
     

― Як піде фельдшерка у відпустку ― нема до кого звернутися по допомогу. А буває ж, що вкрай потрібно, ― порушували люди болючу проблему, найбільш гостру для тих сіл, де медики приїжджі. Хоча й місцевих перспектива працювати «за так» не тішить. А стимулювати гривнею нема можливості.
     

У більшості фельдшерських пунктів Любешівського району нині ― молоді працівники. Влітку, кажуть, виручають скутери. Цього року головний лікар Центру за кошти Скандинавської дитячої місії придбала 10 велосипедів для працівників, намагаючись хоча б таким чином заохотити їх добросовісно виконувати обов’язки. Зрештою, прямих скарг на роботу сільських медиків чути не довелося. Але ніхто й не хвалив нинішній стан у сфері охорони здоров’я на селі. На медицину мало хто покладається.
     

― Лікуватися не доводилося, не зверталися, хоч медпункт у нас під боком. Сільські люди не мають часу слухати, що болить: треба якось давати собі раду. Хоч у літах, але коня тримаємо, корову, завжди в русі, ― поділився рецептом «оздоровлення» наш читач Григорій Сінчук із села Лахвичі, приймаючи приз від «Волині» ― мішок цукру.