У секторі міграційної служби Луцького району з лучанки стягнули 90 гривень за послуги, які, згідно із законодавством, повинні надавати безплатно. Студентка київського вищого навчального закладу Світлана Н. нещодавно вийшла заміж. Під час реєстрації шлюбу змінила своє прізвище. Згідно із законодавством, у 30–денний термін має обміняти паспорт, інакше не уникнути адміністративної відповідальності,пишуть Волинські новини.


Дівчина приїхала зі столиці до Луцька лише на день. Оскільки була зареєстрована в Луцькому районі, то поспішила до Луцького районного сектору обласного управління Державної міграційної служби України. Мала всі необхідні документи для виготовлення нового паспорта: довідку сільради Ф-1, дві фотокартки, оригінал свідоцтва про шлюб та попередній документ. Черги не було, а тому сподівалася, що швидко владнає всі формальності.

Привітний молодий чоловік переглянув документи, ствердно кивнув головою, мовляв, усе добре, але зауважив, що нема квитанції про сплату послуг. Світлана навчається на юридичному факультеті, а тому перед поїздкою до Луцька переглянула законодавство, що регулює порядок обміну паспортів. І в жодному нормативному акті не знайшла вимоги оплатити таку адміністративну послугу. Працівник Державної міграційної служби дав їй два папірці з банківськими рахунками. «Я не розумію, за що вони беруть гроші? Цей працівник заявив мені безапеляційно: «Так треба. Без квитанцій документи не прийму». Хотіла піти в прокуратуру, але мій автобус на Київ - за дві години, я вагітна, бігати не можу, хвилюватися теж не бажано, а замінити паспорт мусово. Вважаю, що це вимагання, а не надання послуг», - обурювалася Світлана.

Через годину вона принесла дві квитанції, оригінали яких здала у Луцький районний сектор міграційної служби. Після сплати коштів документи на обмін паспорта прийняли без проблем.

Вивчивши постанову Верховної Ради «Про затвердження положення про паспорт громадянина України», наказ МВС України «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», декрет Кабінету Міністрів України «Про державне мито» стало відомо, що жодний із цих документів не містить навіть натяку на те, що Державна міграційна служба має право стягувати 90 гривень за обмін паспорта, якщо йдеться про зміну прізвища.

Так, наприклад, у декреті КМУ зазначено, що державне мито справляється за видачу чи обмін паспорта громадянина України лише в разі його втрати чи пошкодження. У постанові Кабінету Міністрів «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» про стягнення коштів за обмін паспортів - ані слова.

На офіційному сайті Державної міграційної служби України в розділі «Обмін паспорта громадянина України у зв'язку зі зміною прізвища» можна прочитати, що плату за цю послугу не передбачено. То за що і кому студентка віддала 90 гривень?

Перша квитанція вказує на те, що 60 гривень переказали на рахунок Волинської філії ДП «Документ». На сайті міграційної служби зазначено: «ДП «Документ» створено з метою ефективної організації надання платних послуг паспортно–візового характеру. На сьогодні основним завданням ДП «Документ» є сприяння ДМС у виконанні нею своїх функцій та повноважень, зменшення навантаження на її підрозділи та удосконалення сервісу надання послуг, а також підвищення її іміджу».

Та якщо ДП «Документ», згідно з розпорядженням КМУ, бодай перебуває у сфері управління Державної міграційної служби, то Луцька агенція страхового товариства «Іллічівське», куди громадяни повинні сплатити ще 30 гривень, взагалі є приватною комерційною структурою. Кого чи що вони страхують - особу, яка обмінює паспорт, працівника міграційної служби, який видає документ, чи втрату паспорта? Якщо це договір страхування, то чому особі не дають його підписати? Та й на якій підставі цей платіж є обов'язковим?

До слова, цьогоріч прокуратура області вже виявила порушення з боку обласного управління Державної міграційної служби, яке брало платежі, не передбачені законодавством, за виготовлення закордонних паспортів. Спочатку прокурор вніс подання, яке начальник управління Державної міграційної служби проігнорував. Згодом було подано позов про визнання дій посадових осіб протиправними, який адміністративний суд задовольнив.