Помер журналіст Володимир Калитенко, який майже весь свій життєвий шлях поєднав з газетою «Волинь». Його серце перестало битися 18 грудня, - пише Волинь-нова.

Володимир Калитенко - заслужений журналіст України, член Національної спілки журналістів.

Він народився в місті Артемівську, що на Донеччині, 3 лютого 1936 року в сім’ї військовослужбовця. Згодом переїхав на Волинь — батьківщину матері (тато загинув на фронті).

Після закінчення Львівського державного університету ім. І. Франка три роки працював у Таджикистані. У газету «Радянська Волинь» прийшов у 1971 році. Був літпрацівником, заступником відповідального секретаря, 35 років займав посаду відповідального секретаря, потім — знову заступником.

Друкувався у різних союзних, республіканських та обласних виданнях. Разом із колишнім партизаном Олександром Філюком видав повість «Клятва на вірність».

Брав участь у написанні книг «Волею народу», «Кроки крізь полум’я», «Дзвони пам’яті». Остання — це антологія спалених сіл України, підготовлена великим творчим колективом на чолі з Олесем Гончаром.

Читачі «Волині» знали його передусім як автора цілої серії судових нарисів. І мало хто здогадувався, що його серце відкрите поезії, що у хвилини, вільні від газетної праці, він пише вірші.

Свого часу вони друкувалися у колективному збірнику «Пісня і праця», зрідка — на сторінках газети. Принаймні, до свого 70–річчя, у лютому 2006 року, Володимир Ілліч запропонував до друку добірку своїх поезій. Рядок про те, що «смерті лиш любов не знає» — саме звідти.