Директор 10 шахти вимагав 20 тисяч від пенсіонера, - інформує Нововолинськ Діловий.

За інформацією джерела, директор (точніше, в.о.директора) розгнівався на Василя Каращука, який працював донедавна гірничим диспетчером. Каращук, бач, надіслав у міністерство енергетики скаргу на дії пана Солопа, чим трохи залив йому сала за шкіру.

Як пише Нововолинськ діловий, Каращуковій скарзі від 8 жовтня йшлося про сімейственість на десятій шахті. Приміром, її керівник Солоп П.О. працевлаштував на підприємстві свою дружину (начальником відділу кадрів) та сина (помічником директора з правових питань). Каращук вбачає у цьому порушення законодавства.

За даними журналістів, обурює колишнього працівника і кадрова кадриль на шахті. Мовляв, одних примушують писати заяви на звільнення, а інших на ці посади мерщій приймають. Серед інших — дружина головного інженера й наближена до директорової родини особа.

Як пише джерело, критикнув Каращук у своїй скарзі й голову профкому Павла Процюка. Написав, що захисту з боку профспілкової організації працівники не мають, «голова профкому є людиною директора, з його відома й за його погодженням профспілкові кошти витрачаються на потреби адміністрації підприємства й на сімейство Солопів». 

Заявив колишній шахтар і про часту появу керівника шахти в барах та розважальних закладах, і про те, що пан Солоп почувається безкарним через своє близьке знайомство з заступником міністра Поповичем.

Реакція не забарилася. Ні з міністерства, ні — з дирекції шахти. Каращука потягли до суду.

Валентин Солоп (помічник директора з правових питань) нібито склав позов про спростування недостовірної інформації, захист честі й гідності та стягнення моральної шкоди. Він же, син, був представником Петра Солопа в суді (за довіреністю).

Позивач і його представник вимагали стягнути зі скаржника 20 тисяч гривень за моральну шкоду, відкликати з міністерства ту скаргу й визнати недостовірною наведену в ній інформацію. 

Петро налаштований був рішуче. А що позов складали спересердя й похапцем, то представник Петра Солопа — Валентин Солоп згодом письмово уточнив позовні вимоги. Щоб не схибити у судовому двобої!

Отже, Солоп звернувся до суду… а Каращук — до прокуратури та інших інстанцій, уповноважених перевіряти підприємство.

І під час тих перевірок на світ Божий вилізло, вочевидь, щось дуже цікаве. Бо вже 17 грудня до суду надійшла лаконічна заява п.Солопа: «Прошу позов залишити без розгляду».

Одне слово, передумав чомусь директор стягувати 20 тисяч гривень із колишнього працівника. Чи то амбіції керівні вляглися, чи то яку християнську заповідь раптом згадав. Чи то просто вирішив не кликати вовка з лісу, а перевіряльників — на недобудовану шахту...