Перший день Різдва на київському Євромайдані був винятково святковим. З самого ранку, смачно поснідавши кутею, люди колядували, співали і малі, і дорослі. Хотілося якнайшвидше знайти намети волинських євромайданівців і розпитати їх, як зустріли Різдво. Та вдалося нам це не одразу.


В одному з штабних наметів киянин Сергій Вутке вказав нам правильний напрямок пошуків, а заодно розповів, що Різдвяна ніч минула спокійно. Він тут з перших днів, постійно несе вахту і стежить за порядком.
- Ми здійснюємо охорону лівої сторони майдану, - пояснив Сергій. – Як тільки звечоріло, помолившись, всі скуштували куті, різних пісних страв. Аж тут пропало освітлення. Ми запустили бензинові генератори, посилили охорону, ніч минула мирно.
За порадою Сергія ми відшукали земляків, в 32–му наметі зустріли ковельчанина Володимира Лисюка, який тут перебуває ще з грудня.

- Саме волиняни з перших днів облаштували тут, за центральною трибуною Майдану перші намети, - пояснив Володимир. – Зараз у нас їх чотири, у двох - живемо, у двох – готуємо їжу. Приймаємо до себе всіх, хто забажає. Здебільшого приїжджають прості люди, безпартійні, які прагнуть змін у державі. Всі втомилися від корупції, мародерства влади. Ми хочемо заставити її поважати думку людей, їх гідність. Але влада не хоче нас чути.

Кухар намету лучанка Марія Драчук розповіла, що в перший день Різдва пригощатиме всіх смачними стравами – грибною юшкою, м'ясною печенею, різними салатами, бутербродами, пампушками. Марія приїхала сюди за власним бажанням, буде тут і надалі, бо її допомога вкрай потрібна мітингувальникам.

Цікавими співрозмовниками були ковельчанин Володимир Лисюк та лучанка Марія Драчук
- Основна група волинських євромайданівців перебуває в палаці Свободи, так ми перейменували колишній Жовтневий палац, - пояснила Марія.
Пробираючись крізь намети, обминаючи величезні казани, на яких варилися і смачно пахли різні страви, ми попрямували до Жовтневого палацу. По дорозі зустрічали веселих і радісних колядників. Особливо людно було там, де виступали дитячі колективи, їх щедро обдаровували не тільки гривнями, а й солодощами і цитрусовими.


До палацу пройти було нелегко, бо саме поруч відбувалися козацькі забави. Учасники змагалися в спритності, хто швидше одягне облаштунки охоронця майдану, перетягували палиці. Волиняни виявилися кращими у підтягуванні на жердині.
Саме в перший день Різдва волиняни несли охорону палацу. Сторонньому сюди без перепустки пройти неможливо, не пропускають людей напідпитку , виявляють провокаторів.

Волинська охорона надійна
- Порядок і дисципліна, це головне, - підкреслив у розмові Олег Любеля. – В окремі дні тут знаходилось до 10 тисяч людей і все проходило організовано. Зараз з Волині тут до 50 чоловік, багато хто поїхав на Різдво додому, на їх місце прибувають нові люди. Крім того, в палаці перебувають мітингувальники з Хмельницької, Львівської, Кіровоградської, Херсонської, Полтавської, Дніпропетровської областей та з Криму. З усіма дружимо, один одного підтримуємо.
Разом з волинянами Володимиром Шнайдюком та Василем Мазуриком ми оглянули побутові умови мітингувальників. Вони скромні, спартанські однак всюди чисто і прибрано. Сплять майданівці в залах палацу на матрасах, є тут чиста постільна білизна. На кожному поверсі – столи для роздачі їжі, готують тут як бутерброди так і гарячі страви. А судячи із запасів провіанту, мітингувальники можуть перебувати тут ще довго. Приємно здивували оголошення на стінах палацу, в яких кияни запрошують майданівців до себе на нічліг, а кому потрібно – помитися чи покупатися. І ніхто за це плати не просить.

Тут ночують волинські євромайданівці

Гарячими стравами польової кухні присутніх саме частувала лучанка Галина Стефанишин. Вона приїхала на київський Майдан у складі самодіяльного ансамблю «Писанка» напередодні Нового року. Самодіяльні артисти виступали на сцені з концертами, щедрували. Пані Галину попросили допомогти на кухні , вона погодилася і залишилася по цей день. Її смачними стравами задоволені всі.

На кухні господарює Галина Стефанишин

Зустрів серед євромайданівців і давніх знайомих, хоч не одразу впізнали одне одного. Лучанин Леонід Криворучко зараз здебільшого працює і перебуває в Польщі, але підтримуючи європейські цінності, прибув на київський Євромайдан, і буде тут, за його словами, до переможного закінчення. А два Юрії – Манелюк і Прогонюк саме збиралися від’їжджати додому на Волинь. Вони несли тут вахту більше двох тижнів, а зараз, по приїзду, як вони висловились, будуть переконувати інших обирати європейські цінності.

Є що розповіти про Євромайдан Юрію Манелюку

Спілкуючись з багатьма людьми, старався зрозуміти, заради чого, вони тут на майдані мерзнуть, недосипають і недоїдають, до чого прагнуть. В розмові з ними рідко було чути якісь партійні лозунги, люди висловлювалися про наболіле.
- Ми хочемо гідного життя, - розповідав Володимир Лисюк. – Влада прокралася і забрехалася. Людям з кожним роком живеться все гірше, багатішають лише сім'я і оточення президента. Дальше такі знущання терпіти не можна.
- Влада не чує людей, робить вигляд, що нічого не трапилося, надіється, запал мітингувальників погасне, але цього не буде , - переконаний Володимир Шнайдюк. - Після Різдва будемо влаштовувати страйки, пікети, щоб нас почули.
- Ми летимо в прірву, - наполягав ще один мітингувальник Володимир Гресь,- через квартал розкрадуть і проїдять гроші, що дав Путін, і які виклянчили у китайців. А що далі? Ніхто проводити реформи не хоче, навіть програми такої немає. Ми за Європу тому, що там діють закони, там поважають людей і їх вибір. Нас ніхто слухати не хоче. Якщо ми не переможемо, то настане в Україні диктатура. Тому ми тут, на київському Євромайдані.
Звичайно, правильні думки висловлють наші земляки, як і тисячі євромайданівців по всій Україні. Вони втомилися жити в напівполіцейській, корумпованій державі, де їх не чують і не поважають. Це скоріше протест через неповагу до людської гідності, з вимогою реформ і змін, прагненням жити за законами, а не за поняттями.
Не може відповісти на всі запити української громади і опозиція, яка ніяк не визначиться, як діяти далі, які реформи проводити, куди вести людей. Сліпі поводирі – це страшно.
А тим часом над київським Євромайданом, як і з центральної трибуни, так і біля наметів звучали колядки, лунали тисячі більших і маленьких дзвоників, що люди тримали в руках і дзвонили.

Різдво на Майдані святкували сім'ями

Збоку Софії Київської на Майдан Незалежності прямували десятки вертепів. Люди святкували Різдво, люди веселилися, люди були щасливими. І хоч знову під вечір пропало освітлення, святкуванням це не завадило.
А що буде завтра? А завтра – знову на барикади, знову будуть протести, мітинги, марші, критика і справедливі вимоги до влади реформувати державу, спрямувати її в європейському напрямку з європейськими цінностями. Тільки чи почує влада голоси мільйонів людей?
Ярослав АНДРУСЯК

Журналістський привіт з Євромайдану

*Фото Віталія Андрусяка